Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ЛЕНТУЛОВ А.В. (1882-1943) "ПЕЙЗАЖ. ГАЙ"
"100 шедевров" - виртуальная галерея

 Аристарх Лентулов – особистість яскрава і неординарна. У російській газеті «Мова» 1909 р. відомий критик і лідер художнього об’єднання «Світ мистецтва» Олександр Бенуа дає таку оцінку його художнім здібностям: «Лентулов – прекрасний барвистий дар. Потрібно плекати і цінувати його ясний і радісний талант, його бадьоре відношення до справи. Картини його співають і веселять душу».
1910 – 1919 роки – період становлення творчої особистості художника. Він був одним з членів-засновників художнього об’єднання «Бубновий валет», яке, за словами самого ж Лентулова, виражає передреволюційні бунтарські настрої художників проти вульгарності, міщанства, декадентства. В цей же час здійснює творчі поїздки по Італії і Франції.
Зацікавлення кубофутуризмом, яке яскраво виявилося в Парижі під час роботи в майстерні Ле Фоконьє, не заважає йому захоплюватися роботами всесвітньо відомих і визнаних геніїв образотворчого мистецтва Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Пікассо, Леже і ін.
Міцний, самобутній художник, пов’язаний своїм корінням з народною творчістю і реалістичною школою, пориває з кубофутуризмом
У 1976 році Миколаївським обласним художнім музеєм ім. В.В. Верещагіна з сім’ї художника була придбана робота Лентулова «Пейзаж». Картина не датована, невідома місцевість, яка відображена в пейзажі. Із листування з дочкою художника Лентуловою Маріанною Аристархівною з’ясувалося, що робота називається «Пейзаж. Гай», була написана у 1922 році у Троїце-Сергіївському посаді, де Лентулов жив 1920–1922 рр. Експонувалася на персональних виставках художника в Москві в 1933 р. і в 1971 р.
Пейзаж написаний вібруючими мазками, легко і вільно. Робота гармонійна за формою і колоритом. Гай представлений молодими деревами з тонкими стовбурами та розкішною густою кроною. Сіро-ліловий колір стовбурів гармонійно поєднується з насиченою зеленню листя, з світло-зеленою м’якістю трави, з освітленими сонячним промінням стежинами теплого ніжного коричневого кольору. Небо вгорі вже темно-сіре, але ближче до обрію воно грає самоцвітними, звучними фарбами. Пружний мазок, що ліпить форму предметів, створює враження безперервного руху…
Чудовий пейзаж, який яскраво демонструє рідкісний дар художника: абсолютний слух на колір, на гармонію, на красу і досконалість.