Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
МАШКОВ І.І. (1881-1944) "НАТЮРМОРТ З ЛЯЛЬКОЮ. (ФАРФОРОВА ГОЛІВКА)"
"100 шедевров" - виртуальная галерея

 Ілля Іванович Машков – майстер натюрморту, визнаний класик цього жанру.
Шлях від самоука, наділеного талантом, до художника-професіонала таїв для Машкова немало труднощів. Ілля Іванович Машков народився у станиці Михайлівській області Війська Донського у 1881 році у селянській родині. Батьки його займалися дрібною торгівлею і до цього роду діяльності залучили і сина. Після трьох класів приходської школи майбутній художник служив «хлопчиком» у лавках та магазинах. Створюючи «торгові плакати», він залучився до своєрідного яскравого і барвистого ремесла вивісок. Це дуже вплинуло на формування його художнього стилю. Протягом усієї творчості він зберіг риси художника примітиву. Роки навчання у Московському училищі живопису скульптури і архітектури (1900 – 1910, з перервою 1905 – 1907) дали йому необхідні художні навики. Тут він зазнав впливу свого вчителя В.О. Сєрова, але після подорожі по Західній Європі (1908) пристав до новітніх художніх течій. До цього часу складається жанрова система Машкова, де саме натюрморт визначив творче обличчя художника.
До 1922 – 1923 років відноситься ряд своєрідних «музейних» натюрмортів. Старовинні речі – фарфорові статуетки і посудини, годинники і картини, меблі з червоного дерева – стають улюбленими мотивами його творів. Особливістю таких натюрмортів є те, що художник вільно поєднує старовинні речі з фруктами, переважно навіть штучними, з сучасними, але добре зробленими речами.
У 1979 році музей ім. В.В. Верещагіна придбав у ленінградського колекціонера Л.М. Розенфельда роботу Іллі Івановича Машкова «Натюрморт з лялькою» («Фарфорова голівка»). Це полотно високої художньої якості. Його відома цінність полягає ще й у тому, що воно є першим варіантом твору, написаного художником у 1921-22 роках.
Цей натюрморт має майже інтер’єрну природність, але це все ж таки не буквальний фрагмент побуту, а якась злегка осучаснена варіація на класичну тему натюрморту. Характерно, що у ній ще залишається класичний мотив драпіровки. Художник використовує декоративний принцип постановки, фронтальність і центричність композиції, сміливе зіставлення різних за фактурою предметів. Тут йому вдалося при крайній простоті мотиву отримати враження ритмічного і предметного багатства.