Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ЖУКОВСЬКИЙ С.Ю. (1875-1944) "В’ЯНУЧІ АЙСТРИ"
"100 шедевров" - виртуальная галерея

 Початок ХХ століття ознаменував нову епоху в розвитку російського реалістичного мистецтва. Саме 1900-і роки, що стали порою бурхливих політичних колізій та суспільних потрясінь, відкрили імена багатьох видатних пейзажистів, чия творчість була яскравим втіленням традицій московської живописної школи.
Серед великої кількості молодих пейзажистів того часу особливою одухотвореністю та ліричністю вирізняється творчість Станіслава Юліановича Жуковського. Поляк за походженням, Жуковський увійшов у історію мистецтва як один з найпроникливіших співців російської природи, її принадної чарівності.
Чуйність поетичної натури художника знайшла своє тонке виявлення у парковому пейзажі «В’янучі айстри», що знаходиться в колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Дивовижну красу майстер схвильовано відкриває у, здавалося б, найзвичайнішому, непримітному куточку російської природи. Споглядаючи дане полотно, глядач немовби чує шурхіт опалого листя, відчуває подих холодного осіннього вітру, у поривах якого доживають свої останні дні в’янучі айстри. Художник використовує цікавий композиційний прийом: він наче кадрує куточок осіннього парку, і крупне зображення клумби з квітами опиняється максимально наближеним до глядача, займаючи майже всю нижню половину площини полотна.
М’якість та злитність мазків, широкі кольорові узагальнення гармонійно поєднуються в цій роботі з тонко проробленими акцентами в зображенні дрібних деталей – листя, трави, пелюсток, написаних точними помахами пензля. У творчості С.Ю. Жуковського взагалі дивовижно органічно сплітались етюдна свіжість та картинна завершеність, звучна декоративність і легкість, валерність його багатої палітри. Постійним залишалась лише досконала майстерність виконання та прагнення створити правдивий ліричний образ російської природи, забарвивши його тонкими відтінками свого настрою. У творчій спадщині митця звучить поезія то світлої радості, то тихого суму, але незмінно – мелодія щастя від безпосереднього спілкування з природою.