Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
КРЕНДОВСЬКИЙ Є.Ф. (1810 - 1853) "ПОРТРЕТ І.К. АРНОЛЬДІ"
"100 шедевров" - виртуальная галерея

Крендовський Євграф Федорович (1810 – помер після 1853) – видатний представник школи Венеціанова, російський і український живописець та аквареліст, що працював у жанровому і портретному живописі.

Вчився в Арзамаській школі живопису А.В. Ступіна, потім у Петербурзі у О.Г. Венеціанова і одночасно в малювальних класах Академії мистецтв (1830 – 1835). З кінця 1830-х років жив у с. Мануйлівка Полтавської губернії. Творчість Є.Ф. Крендовського поєднало в собі кращі якості вітчизняного реалістичного мистецтва з трепетним і уважним ставленням до світу людей, його сучасників і земляків. До кращих творів Є.Ф. Крендовського слід віднести і портрет героя Вітчизняної війни 1812 року Івана Карловича Арнольді, який зберігається в Миколаївському художньому музеї. Він надійшов до колекції музею в далекому тепер уже 1949 році з Одеського художнього музею як робота невідомого художника ХІХ століття, на якій зображений невідомий військовий. Дійсно, зображений на портреті немолодий генерал, у якого замість лівої ноги – протез.

Робота була у поганому стані: брудна, лак, що пожовтів, приховував багато деталей. Проте, через майже два десятиліття знаходження картини у фондах музею, один з корифеїв музейної справи в Миколаєві, тодішній головний зберігач музею ім. В.В. Верещагіна, Зінаїда Андріївна Макушина, всерйоз зацікавилася цією роботою. Інтуїція підказала їй, що портрет цей, мабуть, написаний неабияким художником і з незвичайної особи. Вже дуже майстерно в портреті було виконано буквально все: зображення героя, інтер’єр, аксесуари, маканець, дивним здавалося, що у бойового генерала минулого століття на столі обстановка така, як і у звичайного урядовця.

Спочатку необхідно було відреставрувати твір. Якнайкращим виходом була реставрація в Державній Третьяковській галереї, і З.А. Макушина відправилася до Москви. Там портрет невідомого знайшов своє друге життя. Перш за все, було встановлене авторство твору. На поверхні зображеної на картині корзини з паперами, що стоїть під столом, виявився ледве помітний підпис художника Євграфа Федоровича Крендовського і дата створення картини – 1847 рік. Це відразу дало досліднику можливість звернутися до творчості одного з найвідоміших учнів Олексія Венеціанова, причому, учня, тісно пов’язаного з Україною. Річ у тім, що Є.Ф. Крендовський довгі роки прожив на Полтавщині, де в селі Мануйлівка він створив художню школу, в якій, за прикладом свого вчителя, навчав витонченому мистецтву дітей селян.

Тепер слід було вирішити ще одне питання: а хто ж власне зображений на загадковому портреті? Природно, З.А. Макушина звернулася до старих книг, довідкових видань, присвячених армійській еліті Росії І половини ХІХ століття. На картині, поряд з підписом Крендовського, стояли загадкові ініціали: І.К. Дослідник логічно припустила, що це можуть бути ініціали зображеного, оскільки ім’я по батькові Крендовського з цими ініціалами не співпадають. До того ж була ще дуже важлива прикмета: відсутність лівої ноги. Переглядаючи безліч архівних матеріалів, несподівано З.А. Макушина натрапляє на ім’я генерала Івана Карловича Арнольді, який: «у битві під Лейпцігом брав участь у діях армії наслідного принца шведського і зробив ряд подвигів, де йому відірвало ліву ногу. Імператор Олександр І прислав свого лейб-медика, ногу відняли до половини стегна, але він ще прослужив 40 років і, не маючи ноги, сидів і їздив на коні». Поясню для читачів, що тут йдеться про грандіозну битву з армією Наполеона в 1813 році. Битва ця була названа «Битвою народів», коли об’єднана Європа завдала нищівної поразки французькій армії.

Разом з ініціалами, що сходяться, збігом дат життя і дати написання портрета, втраченої в битві ноги, а також знайденими іншими зображеннями генерала І.К. Арнольді, З.А. Макушина дійшла висновку, що знахідка її повністю відповідає особі, зображеній на портреті. Більш того, з біографічних даних, знайдених про генерала від артилерії І.К. Арнольді, вона дізналася, що він був учасником наполеонівської кампанії 1805 – 1807 рр., в 1812 р. був призначений командиром 13 кінної артилерійської роти армії Чинагова, відзначився в битві при Березіні. За хоробрість і відвагу нагороджений орденом Володимира ІV ступеню, Анни І ступеню, орденом Олександра Невського.

Але залишалася ще одна неясність: чому ж все-таки в 1847 році на столі у бойового генерала стільки паперів і письмового приладдя? Можливо, що генерал узявся писати мемуари?

Ні, і на це каверзне питання дослідником була знайдена єдина вірна відповідь. Виявляється після всіх військових кампаній, бойовий генерал був призначений імператором на посаду начальника військових поселень Херсонської і Катеринославської губерній. Тобто, в числі інших міст і поселень і наше місто Миколаїв було у підпорядкуванні генерала І.К. Арнольді. От чому на столі у бойового генерала стільки різних паперів, адже він дійсно був на той час урядовцем.

Так і була розгадана, завдяки наполегливості музейного працівника З.А. Макушиної, одна з давніх таємниць нашого музею, а робота знайшла автора і перестала бути безіменною.