Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

Укр.


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
«КИТАЙСЬКИЙ БОВДУР» – ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД СТИЛЮ ШИНУАЗРІ У МЕЙСЕНСЬКІЙ ПОРЦЕЛЯНІ.
Написав Людмила Кардаш   
Понеділок, 18 травня 2020 09:01

Вже не одне сторіччя людство використовує вироби з порцеляни, яку ще у XVII ст. називали «білим золотом» або «китайським секретом». Адже саме з Китаю вона потрапила в ужиток європейців і розповсюдилася по всьому світі. Завдяки мореплавцям й торгівцям велика кількість китайських порцелянових виробів потрапляла в Європу. Кораблі завозили: вази, посуд та інші вироби.

 

Порцеляну цінували за її витонченість та білизну. Так, італійці порівнювали вироби з фарфору з біло-рожевою морською мушлею, яку називали «porcella». Саме звідси з’явилося слово «порцелін» (porcelain), яке закріпилося в Європі. А з середини XVIII століття до широкого ужитку увійшла інша назва - «фарфор», яка пішла від персидського «фагфур» (або «багпур»): що на мові персів позначало титул китайського імператора - «син неба». З часом це слово закріпилося і стало застосовуватися для позначення білосніжних виробів, що привозили з далекого Китаю.

Порцеляна захоплювала європейців і цінувалися на рівні золота. Досить часто розбиті фарфорові вироби продовжували життя у вигляді жіночих прикрас, а наявність порцелянових ваз було показником заможності господарів будинку, і вважалося проявом витонченого смаку.

Не дивлячись на великий потік виробів з порцеляни він не задовольняв попиту європейців і вони майже століття намагалися дізнатися таємницю її створення прикладаючи багато зусиль для створення власної сировини. Лише у 1709 році саксонським майстрам вдалося отримати рецептуру твердої порцеляни. Саксонська порцеляна відрізнялася по складу від китайської, але не поступалася їй у властивостях. Тоді ж винайшли рецептуру глазурі, рецепт якої використовується і сьогодні.

Вже у 1710 році була заснована перша у Європі порцелянова мануфактура Meissen. Мейсенський фарфор з перших років свого існування став ознакою заможності, достатку, а також бажаною річчю у вищих колах суспільства. Його колекціонували монархи багатьох європейських країн.

Разом з тим, Meissen стали підробляти майже з перших днів існування мануфактури. Через це, ще в 1722 році з'явився торгівельний знак, яким позначали порцелянові вироби: два перехрещені мечі. Мотив перехрещених мечів запозичили з гербу Саксонії. Цей логотип вважається одним з найстаріших в світі й використовується в наш час.

Отже, починаючи з XVIІІ століття розпочалося захоплення порцеляною європейського виробництва. Однак не дивлячись на власні виробництва інтерес до китайської образотворчої традиції не зникає. А навпаки разом із захопленням порцеляною проявляється інтерес до всього китайського: архітектури, посуду, одягу, меблів тощо. Саме з Піднебесної до Європи прийшли віяла і парасольки від сонця, що стали незамінними атрибутами в аристократичному побуті XVIII сторіччя.

Знання про Китай у європейців були тоді незначними, тому майстрам XVIII століття доводилося домислювати і фантазувати, використовуючи власні уявлення. Полюбляючи помпезність майстри поєднували китайські мотиви з особливостями стилю рококо. Так виник стиль шинуазрі́ (від фр. Chinoiserie -«китайщина»). Для обох стилів властиве надмірне декоративне навантаження, багато золотіння та витіювате різьблення. Серед тематики зображуваного превалюють мотиви безтурботного дозвілля.

По суті, шинуазрі це європейське сприйняття Китаю, ніби європейський погляд на китайський стиль. Поверхнево сприйняті форми мистецтва Китаю використовувались при створенні повсякденних речей. У західноєвропейському живописі, декоративно-ужитковому мистецтві, декорі, костюмах, паркових павільйонах XVIІІ століття широко використовувалися східні мотиви. Так, наприклад, за замовленням Маркізи де Пампадур художник Франсуа Буше створив серію картин на «китайську тему», сюжет яких був віддаленим від китайської культури.

Порцеляновий посуд, табакерки, вази також прикрашали візерунками з китайськими мотивами. Стиль шинуазрі запозичив елементи з зображенням драконів, чапель в очереті, бамбуку, лотосу, півоній, хризантем тощо.

Враховуючи моду саксонські майстри Meissen у порцелянових виробах також копіювали «китайський стиль». Через те, що перший посуд з Китаю, який потрапив до Європи був прикрашений синіми візерунками, європейці вважали синьо-білий посуд традиційно китайським.

Отже, саксонські майстри розписували вироби кобальтовою фарбою. При термічній обробці вона давала яскравий насичений синій колір, що підкреслював білосніжну порцеляну. А повторення й варіації китайських мотивів у розписі порцелянових виробів призвели до створення мейсенівського «Zwiebelmuster» ("Цибулиний візерунок"), де зображення фруктів погано знайомих європейцям трансформувалося у так звану «синю цибульку». Доречі, в основу саме цього візерунку вписувалися перехрещені мечі Meissen.

З 1733 року починається новий етап у розвитку Мейсенівської мануфактури, названий «скульптурним періодом». Головним скульптором мануфактури призначений Іоганн Кендлер (1706-1775). Саме він створював складні дрібні порцелянові статуетки: міфологічні, алегоричні, жанрові композиції і галантні сцени, персонажі італійської «комедії дель арте», типажні фігурки селян, солдатів, музикантів, мисливців, фігурки тварин і птахів. Серед цього різноманіття змодельованого Кендлером, можна виділити статуетку, яка стала яскравою ілюстрацією стилю шинуазрі у мейсенській дрібній пластиці – фігурка китайця, що похитує головою, так званий «Китайський бовдур».

Саме без цієї декоративної прикраси неможливо уявити салону знатної панни XVIII століття. Порцелянові статуетки прикрашали масивні столи, будуари та полиці, вважалися ознакою бездоганного смаку, а їх вартість робила такі фігурки предметом розкоші, доступної лише вибраним.

Перші порцелянові фігурки, що випускалися мейсенською мануфактурою були створені у 1731-му році й мали умовну назву «Pagode» («Пагода»). Вибір назви був пов'язаний зі східною скульптурою Будди, аналогом якої і був європейський «Бовдур». На Сході скульптури Буди встановлювали на вході у культові споруди (пагоди) на багатоярусному стовпі, пізніше в будинках. У китайській традиції вільно потрактований образ Будди в переродженій іпостасі – Мі ло фо або Хотей – це Будда з посмішкою на вустах, що символізує щастя, успіх і процвітання.

На мейсенській мануфактурі за основу узяли модель «усміхненого Будди». Переробили її, але зберегли головні риси: положення тіла, перехрещені ноги, широка посмішка.

Мейсенські статуетки мають оригінальну металеву конструкцію, руки та голова фігурки закріплені на металевих стрижнях, і гойдаються, ніби погоджуючись з тим, що відбувається. За що в побуті за нею закріпилася назва «Китайський бовдур». Фігурки випускалися різні за розміром та парами: чоловіки та жінки, але на цей факт не звертають увагу, іменуючи всі - бовдурами. Статуетку жінки можна відрізнити по зібраному пучку волосся на голові й трохи більш опуклих грудях. У жіночої фігурки часто оголене одне плече, а обличчя практично однакові.

Традиційно їх покривали декоративним розписом. Фігурки, як чоловічі, так і жіночі - крупної статури, одягнені в багатий квітчастий халат. Мають великі вуха, які в Китаї вважаються ознакою хорошої долі й легкого характеру. А на обличчі сяє широка добра посмішка. Європейські фігурки створені по мотивам китайської традиції - декоративні, без філософського змісту Сходу.

У Мейсенській варіації порцеляновий Будда вийшов дуже емоційним та гумористичним. Скоріш за все, скульптор намагався відтворити китайця чи китаянку за власним уявленням та поверхневими відомостями, що доходили до тогочасних європейців.

Статуетки добре купувалися. Наприклад, у 1762 році король Пруссії Фрідріх ІІ замовив десять «Пагод» з головою, що гойдається.

Одна фігурка «Пагода» зберігається й у колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Вона надійшла до музею після ІІ світової війни з Київського музею Західного і Східного мистецтва. Сьогодні - це Музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенко. У музейній колекції представлена жіноча статуетка висотою 17,5 см. У неї рухомі, голова та руки, а при нахилі голови висовується язик. Одяг розписаний рослинним візерунком з золотими контурами. Серед порцелянових виробів з музейної колекції вона є справжньою окрасою експозиції.

На початку XX сторіччя стиль шинуазрі знову увійшов до моди, а разом з ним в світських вітальнях з'явилися і «Китайські бовдури». В наш час на фабриці Meissen продовжують виготовляти статуетки «Пагода». Випускається три варіанти фігурок — заввишки 32 см, 21 см і 16,5 см. На сьогодні мейсенські статуетки випускають всього по 50 штук в рік, виробництво однієї фігурки триває півтора місяці.

Так подолавши тривалий шлях з XVIII до ХХІ ст. порцелянова фігурка «Китайського бовдура» продовжує уособлювати інтерес до східної культури представляючи стиль шинуазрі у сучасному світі.

Майстри саксонської порцелянової мануфактури Meissen подарували світу багату колекцію витончених порцелянових виробів, що прикрашають собою як особисті, так і музейні колекції, привертаючи увагу унікальною красою і своєрідністю.

 

Людмила Кардаш, науковий співробітник,

Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна

 

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив