Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

Укр.


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
Історія одного музейного твору: «Автопортрет (козак-Мамай)» Анатолія Поліщука
Написав Лідія Одегова   
Понеділок, 18 травня 2020 08:47

Тематична колекція музейних робіт, присвячених українському козацтву, хоч і невелика, проте різноманітна. Кожний з творів має свою неповторну історію створення та шлях до збірки Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна.

Доволі цікава історія написання Анатолієм Поліщуком роботи «Автопортрет (козак-Мамай)» (2006), свідчить про те, що зерна української національної ідентифікації проростуть у серці художника завжди, якими глибокими не були б найрізноманітніші суспільно-політичні нашарування.

 

Анатолій Поліщук – талановитий миколаївський художника, майстер різьблення по дереву, живописець, представник відомої в м. Миколаєві творчої родини Поліщуків (дружина Тетяна – майстер соломоплетіння, живописець, син Богдан – художник-сценограф, дочка Юлія – художник-ілюстратор). Так сталося, що художникові довелося жити і на Поліссі, і в степному краї Півдня України. Анатолій Анатолійович Поліщук народився 22 березня 1956 р. в селі Костянтинівка Рівненської області. 1962 р. разом з батьками переїхав на Миколаївщину. Художню освіту А. Поліщук отримував у студії образотворчого мистецтва обласного Палацу культури суднобудівників, Рівненській школі підготовки керівників художньої самодіяльності, Одеському художньо-театральному училищі. Деякий час митець жив у Одесі та працював у Одеському літературному музеї.

1986 р. Анатолій Поліщук з сім’єю (дружиною та сином) переїздить до Миколаєва, де й мешкає понині. Багато років творчу роботу художник вдало поєднував з педагогічною діяльністю: навчав дітей різьбленню по дереву в Миколаївській середній школі № 58 (Академія дитячої творчості), викладав на факультеті декоративно-прикладного мистецтва у Миколаївському державному вищому училищі культури (Миколаївський коледж культури і мистецтв). Періодично А. Поліщук співпрацює з Миколаївським академічним художнім російським театром як реставратор інтер’єрів і предметів та з Миколаївським академічним українським театром драми та музичної комедії у якості художника-бутафора. З 1980 р. і дотепер Поліщук виконує роботи для оздоблення християнських храмів (іконостаси, ікони, рами та ін.).

Тема українського козацтва хвилювала Анатолія Поліщука ще змалку. З нетерпінням він чекав вивчення цієї теми на уроках історії, але в радянській школі 1960-70-х рр. її вивчали дуже поверхово. Сімейних переказів про участь пращурів у козацьких рухах йому чути не доводилось, може їх рід і не був пов’язаний з козацтвом, а може радянська влада зробила все, щоб ця тема стала «закритою». Попри все, цікавість до героїчної козацької теми була нездоланною. Величезний вплив на свідомість юного художника мала Шевченкова поема «Гайдамаки» і часом образ Великого Кобзаря з його козацькими вусами ототожнювався з образом козака. Пізніше, уже будучи професійним художником, Анатолій Поліщук познайомився з видатним українським художником Анатолієм Гайдамакою, для творчості якого тема українського козацтва була провідною. Його пристрасне захоплення історією козацтва не могло не вплинути на світогляд та художні уподобання Анатолія Поліщука. Миколаївський митець створює ряд робіт в галузі ДУМ, де відтворено образи козаків та козаків-мамаїв. Було написано декілька підробок народних картин «Козак-Мамай». Одна з таких картин постійно знаходиться у квартирі художника і прикрашає інтер’єр вітальні, де за столом часто збирається вся сім’я майстра. Можна сказати, що створений художником живописний «Козак-Мамай», ніби став членом творчої родини Поліщуків.

Багато українців образ козака Мамая вшановують і сьогодні. Мабуть, ця любов упродовж віків передається їм на генетичному рівні. В «Енциклопедії сучасної України» (2013) говориться: «Козак-Мамай – народна картина. Була надзвичайно поширена та популярна в українського народу. «Мамаїв» малювали на стінах, дверях, віконницях, лутках, скринях, вуликах, посуді, полотні, дереві, папері. Збереглося близько ста подібних творів 18 – 1-ї. пол. 19. ст.; найдавніший датують поч. 18 ст., проте чимало дослідників вважають, що існували вони і в 17 ст. ; картин 20 – 21 ст. – сотні. У них збережено пластичний канон, який полягає в тому, що козак сидить на землі, підібгавши ноги «по-східному» («по-турецьки») у степу під дубом, на гілках якого розвішано (або лежить поряд) амуніцію, – рушницю, шаблю, лук, стріли, пістоль, порохівницю, сумку, посуд; палить «люльку-бурульку» та грає на «бандурі подорожній» (чи кобзі); зазвичай, одягнений у жупан або кожух, сорочку, шаровари, чоботи-сап’янці; позаду – баский кінь, прив’язаний до списа, застромленого у землю. Є картини на яких козак не грає на бандурі, а тримає руки на грудях у характерному жесті. Композицію творів побудовано на основі колових та овальних ритмів ліній і плям. Видатний дослідник «мамаїв» П. Білецький вважав, що дуб уособлює силу козацтва, кінь – волю, зброя – готовність до боротьби, люлька – самотність, бандура – мрії та сподівання. Прізвища більшості авторів давніх «мамаїв» невідомі, як і точний час написання картин. Часто митці копіювали старі зразки, взявши їх за основу, вносили нові деталі, що зближує картини на зразок «Козак Мамай» із класичним іконописом. …

До образу козака з бандурою (Мамая) зверталися Т. Шевченко, І. Рєпін, Г. Нарбут, О. Сластіон, А. Ждаха, Д. Бурлюк, І.-В. Задорожний; його вивчали І. Франко, О. Лазаревський, Д.- П. де ля Фліз, П. Куліш, Д. Яворницький, Д. Щербаківський, П. Жолтовський, Л. Махновець, П. Білецький, О. Найден та ін. …

Образ козака Мамая є узагальненим пластичним символом української історії; в ньому проявилася всенародна любов українців до козацтва та виняткової ролі, яку воно відіграло в історії та культурі України. У цьому образі відбулася народна канонізація козацтва: картини із зображенням козака бандуриста висіли в помешканнях на найпочеснішому місці, нерідко пору з іконами. Як влучно сформулював П. Білецький: «Козакам-мамаям не вклонялися і не молилися як іконам, але їх шанували як своєрідні пам’ятники героїчним часам козацтва»».

Зі слів Анатолія Поліщука, картина «Автопортрет (козак-Мамай) – це фактично етюд, написаний, як кажуть, «на одному диханні» упродовж трьох годин у майстерні художника. Задум цієї картини не виношувався автором заздалегідь. Ідея автопортрету прийшла спонтанно, а його виконання, за словами художника, – «чиста імпровізація». Хоча до створення автопортрету Анатолія Поліщука спонукали конкретні обставини виставкової та художньої діяльності.

Творча родина Поліщуків постійно брала участь в групових художніх виставках. 1999 р. у Миколаївському обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна відбулася перша персональна та сімейна виставка творів Поліщуків. До відкриття у музеї такої ж виставки у 2006 р., яка мала назву «Сімейний портрет в інтер’єрі…», члени родини Поліщуків вирішили, написати автопортрети.

Анатолій Поліщук написав автопортрет у майстерні, користуючись дзеркалом та відтворивши реальний фрагмент інтер’єру, де на стіні висів аркуш художнього календаря з зображенням козака Мамая. Таке тло художник вважає вдалим, адже воно має зображення улюбленого народного героя, а сам календар символізує безупинний плин часу та спорідненість минулого і сучасного. Таким чином «пазли зійшлися». Ідея, що жила десь у підсвідомості художника, отримала реальне втілення у творі образотворчого мистецтва – живописній картині «Автопортрет (козак-Мамай)».

Під час зустрічі авторки статті з Анатолієм Поліщуком (15.03.2019 р., МОХМ ім. В. В. Верещагіна), миколаївський художник, розмірковуючи про духовну спорідненість власного художнього образу з образом козака Мамая сказав наступне: «Я – український художник. Для мене завжди важливою є духовна складова. А козак Мамай – це уособлення всього українства. Мамай не тільки воїн, він – митець. Біля нього не тільки зброя, а й музичний інструмент. Він не тільки захищає народ і Україну, він – творить мистецтво. Для мене як художника, дуже близький саме такий образ козака Мамая, де він спокійно сидить під деревом, перебуває у гармонійному душевному стані, грає на кобзі та співає. Вважаю, що саме в такому душевному стані перебувають письменники, музиканти, художники і взагалі творчі люди. Щоб підкреслити зміст свого світосприйняття, певну духовну спорідненість образів, я назвав свою живописну роботу саме так «Автопортрет (козак-Мамай)».

У січні 2007 р., після закінчення експонування в музеї виставки «Сімейний портрет в інтер’єрі…», твір Анатолія Поліщука «Автопортрет (козак-Мамай)» поповнив збірку МОХМ ім. В. В. Верещагіна як дар автора. Оригінальний автопортрет миколаївського художника став окрасою тематичної музейної колекції творів, присвячених українському козацтву.

 

 

 

Лідія Одегова, завідувачка науково-методичного сектору

МОХМ ім. В. В. Верещагіна

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив