Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

Укр.


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
Перша виставка музейного циклу «Легендарні імена Миколаєва» – «Геній морської стихії»
Написав Лідія Одегова   
Четвер, 09 січня 2020 10:38

Персональна виставка творів залуженого художника України Анатолія Петровича Завгороднього (1929–2009) «Геній морської стихії», була відкрита 5 грудня 2019 р. у Миколаївському обласному музеї ім. В. В. Верещагіна. Вона започаткувала цикл виставок у музеї під назвою «Легендарні імена Миколаєва». Ця виставка була ініційована дочкою художника, Ганною Завгородньою, та Тарасом Кременем, сином близького друга художника Дмитра Кременя, з нагоди 90-річчя від дня народження Анатолія Завгороднього та вшанування пам’яті (10-річчя від дня смерті) видатного художника-мариніста.

 

Ім’я Завгороднього по праву належить до легендарних імен Миколаєва. Анатолій Завгородній вніс величезний особистий вклад в організацію та розбудову Творчої спілки художників у Миколаєві (нині Миколаївська обласна організація Національної спілки художників України). У 1967 р. він став членом Спілки художників України, а в 1977 р. (першим серед миколаївських художників) – заслуженим художником УРСР. Анатолій Завгордній – лауреат Миколаївської обласної премії ім. Миколи Аркаса (1994), удостоєний звання «Городянин року» (2004) у номінації «Мистецтво». Своїм талантом та невтомною творчою працею митець прославляв Миколаїв та його людей. Закоханий у місто-корабелів, художник оригінальною художньою мовою своїх творів розповідав світу про кораблі, порти, море, суднобудівні заводи, людей праці та красу природи Причорномор’я. Містяни платили Завгородньому щирою любов’ю, тисячами відвідуючи його виставки.

У Миколаївському обласному музеї ім. В. В. Верещагіна упродовж декількох десятиліть відбулося ряд персональних ювілейних виставок робіт Завгороднього в т. ч. виставка під назвою «А. Завгородній: відомий та невідомий» (1994 – 1995), що була присвячена 65-річчю від дня народження художника. За життя митця, на межі 2004 та 2005 років, (до 75-річчя від дня народження) експонувалася велика виставка робіт Завгороднього, яка налічувала 200 творів (100 – живопису, 100 – графіки), де художник виступив автором експозиції. 2010 р. в музеї відбулася виставка-пам'ять приурочена 80-річчю з дня народження художника.

З нагоди 90-річчя МОХМ ім. В. В. Верещагіна та 75-річчя від дня народження А. Завгорднього за спонсорської підтримки Миколаївської філії Європейського університету був виданий каталог «Твори А. П. Завгорднього у збірці Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна» (автор і упорядник Л. І. Одегова, 2004). За даними каталогу музейна колекція творів Завгороднього налічувала 5 живописних та 22 графічних роботи (всього 27 творів). З 2005 по 2019 рік вона збільшилась на 6 робіт (4 – живописні, 2 – графічні). І нині у фондах музею налічується 33 твори Анатолія Завгороднього.

Експозиція виставки «Геній морської стихії» (2019-2020), представлена в залі №9 музею. Вона складається із двох комплексів – «Твори А. Завгороднього із фондів МОХМ ім. В. В. Верещагіна» та «Твори А. Завгороднього із приватної колекції сім’ї художника». Комплекси виставки територіально не відокремлені і представлені на спільній експозиційній площі. Всього на виставці експонується 48 творів Анатолія Завгороднього (10 живописних та 38 графічних). Один з творів, «Дощ у Венеції» (1984) експонується у фоє музею. 25 робіт митця належать до приватної збірки Ганни Завгородньої та 23 роботи – фондам музею.

Анатолій Завгородній народися 28 грудня 1929 року на Алтаї. Його шлях до широкого визнання був непростим. «У роки Другої світової війни був радистом. «маючи абсолютний слух 15-річний радист у какофонії ефіру міг чітко визначити «голос» свого літака. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у роки Великої Вітчизняної війни». У Миколаєві А. П. Завгородній – з 1947 року. Саме у місті білих акацій і розпочався його творчий шлях», – пише Ольга Дробишева у своїй статті «Шлях до істини». Премудростями художньої освіти Завгородній оволодівав самотужки, маючи великий талант та працелюбність. Свій творчий шлях розпочав з виготовлення афіш для миколаївського кінотеатру. Так відбулося його знайомство з гуашшю. Згодом він став неперевершеним майстром саме цієї складної та примхливої графічної техніки, будучи новатором у поєднанні компонентів ґрунтовки та гуаші.

Виставка творів Анатолія Завгороднього «Геній морської стихії» – ретроспективна. Вона показує великий часовий діапазон творчості митця від ранньої роботи «Рибаківка» (1956) до полотна пізнього періоду творчості – «Березанський лиман» (2005). На виставці представлені роботи майже з усіх відомих серій митця: «Миколаїв – корабельний край», «Миколаїв – місто корабелів», «Миколаїв – колиска Чорноморського флоту», «Чорне море», «Біля рідних берегів», «По Угорщині», «По Італії».

На персональних виставках художників завжди привертають увагу автопортрети. Особливо важлива роль автопортрета Анатолія Завгороднього на виставці «Геній морської стихії», присвяченій вшануванню пам’яті геніального художника-мариніста. Написаний в 1960 р. «Автопортрет» Завгороднього (належить приватній збірці сім’ї художника) передає образ молодого художника, коли йому було ледь за 30 р. На графічному аркуші крупним планом виписане натхненне обличчя молодого чоловіка, обрамлене густим темним волоссям. Мабуть, для художника було важливо виконати певні художні завдання, працюючи гуашшю на тонованому жовтому картоні. Художник не використовує різких графічних ліній, вміло працюючи плямою він утворює чіткий контур обличчя. Здається, що обличчя світліше за фон, але це лише ілюзія, яка створюється завдяки ефекту тіней. «Автопортрет» повною мірою демонструє високу графічну майстерність автора.

Портретний жанр не був домінуючим у творчості Анатолія Завгороднього. Проте талант Завгороднього-портретиста – беззаперечний. На виставці експонуються три портрети друзів Завгороднього миколаївських художників – «Художник Микола Чернов» (1965, гуаш), «Портрет Главчева М. С» (1959, олія) та «Портрет художника Максимова М. І» (1963, олія),– які виконані на єдиному творчому пориві з натури за короткий час. Ці портрети належать музейній збірці. Вони вирізняються реалізмом та глибиною психологічної характеристики образів.

Анатолій Завгордній – людина різносторонніх талантів та інтересів. Він дуже любив літературу та музику. У творчому доробку Завгороднього налічується більше десятка творів пов’язаних з літературними творами різних авторів. На даній виставці представлено дві графічні роботи навіяні твором М. Булгакова «Майстер та Маргарита» – «Бегемот біля Патріарших ставків» (1973) та «Мистецтво» (1975), що належать до приватної сімейної збірки. Ці твори не є ілюстраціями, а скоріше за все – художня трактовка сюжету, яка виходить за межі літературного твору.

Музика була справжньою великою пристрастю Завгороднього. Адже музика завдяки абстрактним, незалежним від слів, сполученням різної послідовності звуків, за словами французького філософа-просвітителя Дені Дідро, може передавати «всі явища природи і всі пристрасті людини». Завгородній мав прекрасний музичний слух. Самостійно оволодів мистецтвом гри на гітарі та фортепіано. Дуже любив слухати класичну музику. Відвідував концерти та слухав записи. Деякі музичні твори, маючи надзвичайний вплив на свідомість та душевний стан, сприяли появі оригінальних художніх робіт митця. Серед них найвідоміші: «До-мінор» (1988), де втілені враження від прослуховування музики Сергія Рахманінова, «Манфред», створена за однойменною симфонією Чайковського, «Сі-дієз» (1963), яка передає бурхливі почуття людини.

На виставці експонується твір Завгороднього «Сі-дієз», де зображено чоловіка, який з такою силою і натхнення грає, що деякі клавіші відірвалися від інструменту і приросли до його пальців. Цей оригінальний графічний аркуш належить до приватної колекції творів доньки художника Ганни. Робота «Сі-дієз» як своєю назвою, так і глибоким філософським змістом, що виражає сильні особисті емоціями та переживання автора, перегукується з відомим музичним терміном. Знак «дієз» – це знак підвищення ступені звукоряду на півтон. «Сі-дієз» дуже високий за тоном звук, вище якого слух людини уже не сприймає звук. Завгородній намагався у своєму творі «Сі-дієз» поєднати силу двох мистецтв – музики і графіки.

Зі спогадів художника (під час творчої зустрічі з працівниками музею, 2005), ми знаємо цікаву історію появи на світ роботи «Сі-дієз», коли для художника настав час вибору життєвих пріоритетів. Мистецтвознавець Наталя Стасюк, у своїй методичній розробці екскурсії про це пише так: «Одного разу, ще у розквіті радянської системи, йому запропонували високу посаду, тобто можливість зробити кар’єру посадовця, але це означало розрив з мистецтвом. Це були складні часи для художника, йому почали снитися цікаві сни. Граючи на фортепіано художник уві сні побачив свої пальці, які приросли до клавіш. Його зв'язок з мистецтвом був нерозривним».

Глибока за змістом та оригінальна за художніми засобами виразності робота Анатолія Завгороднього «Сі-дієз» завжди приковує увагу глядачів і навіть спонукає до поетичних присвят. Людмила Щетиніна, поетеса, кандидат філологічних наук, член Національної спілки журналістів України, друг художника написала чотири вірша, присвячені творам Анатолія Завгороднього. Один з них:

«А. П. Завгороднему.

Си диез.

Стон, безумье, грохот, раж…

Страсть темна – кружит и крушит,

Перемалывают души,

Гром, вулкан, ажиотаж…

Звон стоит высокий, белый,

Звон от звуков оголтелых!

Звон без музыки, без! без!

Раззвенелся си-диез.

Как безумен этот омут!

Смертоносна вихря страсть –

Клавиши к рукам прилипли –

Оторвались и погибли звуки,

Их исчезла власть...»

Тема рідного суднобудівного краю завжди була центральною у творчості Анатолія Завгороднього. Одна з найчисленніших (майже 30-ть робіт) та досить тривала за періодом (1968–1978) серія робіт «Миколаїв – корабельний край» представлена на виставці роботами «На Інгулі» (1968) та «Біля старого доку» (1968). Обидві роботи надійшли до збірки музею у 1970 р. із дирекції художніх виставок Української Радянської Соціалістичної Республіки (ДХВ УРСР). Вони реалістично передають трудові будні життя міста корабелів. Цим графічним творам притаманна висока композиційна та колористична майстерність.

Оригінальне вирішення знайшла ідея показу етапів суднобудування у триптиху Завгороднього «Миколаїв – колиска Чорноморського флоту» (1972). Написаний до 50-річного ювілею створення СРСР, триптих не втратив своєї актуальності і сьогодні як символ історії нашого краю. На виставці експонується третя частина триптиху «Миколаїв – колиска Чорноморського флоту» – твір під назвою «Панцирник «Князь Потьомкін» на стапелі».

Довгий час Завгородній працював над серією робіт «Миколаїв – місто корабелів», створюючи своєрідний творчий портрет міста корабелів. У своїх численних роботах він опоетизував важку працю тисяч людей, які створювали унікальні кораблі. Написані художником у 1968 р., гуаші «Ранок на суднобудівному» (із фондів музею), «Біля старого доку» та «Ремонтують гвинт» (із приватної колекції дочки) належать до серії «Миколаїв – місто корабелів». Вони довільно експонуються в експозиції виставки і по суті представляють фрагменти трудового процесу, відтворені художником на графічних аркушах у всій своїй конкретиці і правдивості. Скупий колорит сіро-зеленої гами кольорів відповідає природнім фарбам корпусів суден, стапелів, доків тощо. Погляд глядача завжди шукає на таких роботах постать людини, бо саме вона приводить роботу до завершення і є творцем усіх матеріальних цінностей.

Тематично споріднені з серією «Миколаїв – місто корабелів» і твори Завгороднього «Втомлене сонце» (1969) та «Нічна зміна» (приватна сімейна збірка)

Червоною ниткою через усю творчість Завгороднього проходить тема природи рідного Прибужжя та Причорномор’я. Він оспівує лиман, море, річки, кораблі, мости, історичні будівлі Миколаєва і невеличкі хижки та човни рибалок. Реалізм зображення, чіткість композиції та природний колорит – характерні риси творів художника. Більшість робіт митця мають горизонтальний формат, дуже часто відкрита лінія горизонту, де погляд охоплює степову рівнину або морську далечінь. Творчий доробок Завгороднього-пейзажиста великий та різноманітний: натюрморти, краєвиди, портрети. Але найбільше його приваблював мариністичний пейзаж. Саме марини принесли йому популярність і велику славу. Художник безперестанку писав мінливе море захоплюючись його красою і в штиль, і в бурю, і на світанку, і у вечірні часи. Завгородній створив багато робіт, що ввійшли до серії «Чорне море». Одна з робіт цієї серії «Море шумить! Рибаківка» належить колекції музею, але, на жаль в експозиції виставки «Геній морської стихія» вона не представлена.

Морський пейзаж «Очаків» (приватна збірка сім’ї художника) створений Завгороднім у 1957 р., належить до ранніх робіт художника. Цей графічний твір написаний гуашшю на картоні. Проста та лаконічна композиція морського пейзажу реалістично відтворює характерний високий очаківський берег та вигини прибережної смуги. Колорит теплої гами барв реалістично передає літній сонячний день. Для марини «Очаків» характерні гармонійність композиції та колориту, що є свідченням таланту автора. Для Завгороднього ця робота була цікава тим, що саме в цих місцях народився, жив і творив відомий мариніст ХІХ ст. Руфін Судковський.

Як визнавав сам Анатолій Завгородній, живописний твір «Море» (1976) – один з найкращих у його творчому доробку. Марина була придбана музеєм у автора в 1993 р. Вона традиційно стала центральним твором експозиції виставки «Геній морської стихії», як це було і в експозиціях виставок творів Завгороднього, присвячених 65-й та 75-й річницям від дня народження митця. За життя, художник повідав історію появи цього пейзажу як відгук на особисті драматичні події, що дуже його вразили. Якось Анатолій Завгородній потрапив у шторм такої сили, що не було надії на порятунок. Дивом художник залишився живим, назавжди запам’ятавши грізну велич бурхливої морської стихії. На майже квадратному форматі полотна «Море» немає а ні суші, а ні неба… Крупним планом мариніст зобразив величезний масив води, що здіймається високими хвилями. Темний зелено-смарагдовий колорит марини реалістично передає колір води, глибину та силу моря. Від картини ніби віє хвилюванням та неспокоєм, тими почуттями, які пережив сам художник і які вклав у свій знаменитий твір.

Зовсім інше море зображено на графічному аркуші митця «Тиша» із серії «Біля рідних берегів» (1973) – спокійне та величне. Робота виконана гуашшю та пастеллю в улюбленій художником сіро-попелястій гамі. Вона поповнила збірку музею в 2012 р.

Морський пейзаж Завгороднього «Злива на морі» (1984) передає складний стан природи, коли повітря наповнене дощем, що падає на морські води і перетворюється у якесь суцільне сіро-голубе марево… Цей графічний твір належить приватній збірці сім’ї художника.

Спокій, елегійна краса моря, гармонійне співіснування природи та людини відтворено художником у живописних полотна «Бейкуш. Осінь» (1957), «Рибаківка» (1956), які придбані музеєм у автора в 1993 р. та нині експонуються на виставці.

Завгородній часто звертався до теми Криму, створюючи ріні типи пейзажів (морський, суходільний, урбаністичний). Кримські пейзажі Завгороднього вирізняються більш висвітленою палітрою, різноманітністю мотивів традиційних тем. Колекції музею належить лише робота «Стара Керч» (1977, папір, гуаш), придбана у автора в 1993 р. Вона експонується на виставці серед інших робіт, присвячених Криму.

В експозиції виставки «Геній морської стихії» представлені урбаністичні, сповнені своєрідного південного та національного колоритів графічні твори «Бахчисарай» (1974) «Керч. Аравійський собор», «Гурзуф» (1987) (всі із приватної колекції доньки художника). Використовуючи соковиті та теплі кольори: рожевий, червоний, малиновий, помаранчевий, жовтий та врівноважуючи їх площинами різних відтінків сірого та попелястого Завгородній створює, сповнені сонця та повітря, кримські пейзажі.

Гафічний аркуш «Інкерман. Партизанські печери» (1977) присвячений подіям Другої світової війни. Робота виконана у стриманій колористичній гамі. Темні фарби твору підкреслюють емоційну напругу воєнних подій. Моноліт, зображеної художником скелі символізує мужність і стійкість захисників своєї землі.

У 1980-х рр. Анатолій Завгородній здійснив творчу подорож Західною Європою, яка справила на нього величезне враження. Він відвідав всесвітньо відомі музеї та галереї, побачив знамениті пам’ятки архітектури. Переповнений емоціями та враженнями художник написав багато чудових пейзажів, що склали серії «По Італії» та «По Угорщині». На виставці експонуються 8 робіт із цих серій. Твори Завгороднього «Дощ у Венеції» (1984), «Вниз по Дунаю. Угощина» (1981), «Старий Рим» (1984) належать приватній збірці дочки художника, а решта – 5 робіт – колекції музею.

Поетична схвильованість і свіжість почуттів притаманні графічним творам Завгороднього із серії «По Італії» (1984–1987) – «Дощ у Венеції», «Ватикан. Собор св. Петра. Рим», «Флоренція. Дзвіниця Джотто», «Венеція. Острів св. Георгія» (всі 1985). Ці роботи поповнили збірку музею у 1993 р. з ДХВ України. Нині вони разом з роботою Завгороднього «Угорський парламент» із серії «По Угорщині» (1981) прикрасили виставку «Геній морської стихії».

Майстер мариністичного пейзажу Анатолій Завгородній не часто звертався до натюрморту. Зазвичай він віддавав перевагу квітковим натюрмортам, сповненим поезії та ліричних почуттів. Єдиний експонований на виставці натюрморт «Іриси» (1996) відноситься саме до такого типу робіт. Цей живописний твір яскраво демонструє малярську майстерність художника. Виразність роботи вирішується завдяки контрастному колориту. На дуже темному тлі інтер’єру кімнати виписано яскравий букет білих та рожевих ірисів у вазі. Поряд з букетом на столі стоїть ваза з пензлями, незмінними атрибутими життя художника. Здається, що митець десь поряд…

Минуло вже 10 років як художник Завгородній відійшов у засвіти… А його прекрасні твори продовжують жити своїм життям і вражати своєю красою глядачів. Творчий доробок заслуженого художника України Анатолія Завгороднього став помітною часткою національного українського образотворчого мистецтва ХХ – початку ХХІ ст.

 

Лідія Одегова – завідувачка науково-методичного сектору МОХМ ім. В. В. Верещагіна

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив