Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
Буря.
Музейна скарбниця
Написав Любов Бабенко   
Понеділок, 04 березня 2019 10:33

 

 

 

БУРЯ.

Невідомий художник. 

Шовкографія

До музейної колекції у 1988 році від миколаївського колекціонера Данаусова А.Н. надійшла робота невідомого художника «Буря».

Музейний предмет виконано за мотивами твору французького художника-академіста П’єра Огюста Кота «Буря». П’єр Огюст Кот навчався живопису в Школі образотворчих мистецтв у Тулузі, потім продовжив навчання в Паризькій Школі образотворчих мистецтв. Його вчителями були Леон Коньє, Александр Кабанель та Адольф Вільям Бугро. Основною темою творів П'єра Огюста Кота були міфологічні сюжети. Крім того, художник завоював широку популярність своїми портретами. Учасник багатьох виставок. Був членом журі фестивалів живопису Паризького салону та Римської премії. 1874 року йому було присвоєно звання Кавалера ордена Почесного легіону. Полотна П'єра Огюста Кота нині знаходяться в колекціях багатьох музеїв світу, зокрема в Музеї Фабра (Монпельє, Франція), Вульвергемптонській галереї мистецтв (Вулвергемптон, Англія), Метрополітен-музеї, (Нью-Йорк), Музеї Чі Мей (Тайнань, Тайвань).

Музейний предмет виконано у техніці шовкографії. Шовкографія або трафаретний друк – сукупність технологій нанесення фарбуючих речовин певної товщини на різні матеріали.

Трафаретний друк виник одночасно, але незалежно, в декількох місцях, хоча з використанням різних інструментів та технік. Одним із таких місць були Полінезійські острови, де тубільці виготовляли трафарети з бананових шкірок. У шкірках вони створювали отвори, куди наливали чорнила. Таким чином полінезійці залишали відбитки на корі дерев, це називалося «тапа». Існує й версія, що друк на тканинах вперше з’явився на теренах Індії, а вже звідти почав поширюватися Азією та Європою. Зокрема, грецький географ 20-х років нашої ери Сарбон зазначає в своїх роботах про індійські набивні тканини, перевезені до Греції та Риму.

Близько 265-589 рр. трафаретний друк з’явився в Китаї, де за допомогою дерев’яний дощок наносили зображення на тканину. Тканину затискали між двома такими матрицями, заповненими фарбою. Таким чином китайські майстри створювали складні візерунки, які включали до семи кольорів.

У XV ст. трафаретний друк приходить до Європи, де він уперше згадується в «Трактаті про живопис» італійського художника Ченніно Ченніні як «спосіб фарбувати тканину набивним трафаретом».

У XVII ст. англійці використовували трафаретний друк для виготовлення шпалер. Вони перейняли китайський досвід, але замість волосся використовували шовкові нитки. Так виникла назва «шовкографія» (сьогодні для шовкотрафаретного друку користуються штучними волокнами з металу чи пластику). Таким чином, окрім шпалер, виготовляли гральні карти, книжкові гравюри, декорували меблі. Такі речі високо цінувалися, адже їх виготовлення було зовсім не легкою справою.

Щоб полегшити процес виробництва та зменшити ціну товарів, у 1907 р. Семюел Саймон з Манчестера механізував трафаретний друк, запатентувавши виготовлення трафаретів через шовкову тканину. Тканина була менш чутливою до натягування, міцнішою та дозволяла використовувати гумові валики для нанесення фарби, що значно покращило як швидкість, так і якість процесу шовкографії.

Остаточно трафаретний друк сформувався в 50-х роках минулого століття та з тих пір зайняв одну з лідируючих позицій у світі друку. Сьогодні за допомого трафаретів переносять зображення будь-якої величини та кольорової гами на будь-яку поверхню, створюючи різноманітні товари: від листівок до автомобільних знаків.

#музейна_скарбниця

 
 
 
Сайт створено у студії Мотив