Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 
Адрес: г.Николаев, 
ул. Большая Морская, 47
 

Телефоны:

 (0512) 37 23 67
 (0512) 37 23 53
 
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
 
ОЛЕНКА

   Коцка Андрій Андрійович

   (1911-1987)


 Випускник Ужгородської учительської семінарії Андрій Андрійович Коцка, як і більшість закарпатських художників того покоління, розпочав свій трудовий шлях з викладацької діяльності у злиденних верховинських селах. Повсякденна робота у школі забирала багато сил та часу, стримувала власні творчі пориви молодого митця. Але водночас вона збагатила його невичерпним запасом спостережень і прекрасним знанням народного побуту. Усією чуйною душею художник прикипів до своїх маленьких учнів, щиро поділяючи з ними радощі та печалі їхнього суворого життя. Коцка створив цілу галерею образів сільських дітей, прагнучи мовою живопису розповісти про душевну чистоту, гідність, працьовитість та неабиякий розум своїх вихованців, які, незважаючи на злидні й труднощі того нелегкого часу, жадібно тягнулись до знань.
У колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна творчість закарпатського живописця представляє робота «Оленка», що надійшла до музейної збірки у 1963 році з Дирекції художніх виставок Міністерства культури УРСР. З любов’ю і хвилюванням художник пише портрет прекрасної у своїй юній красі гуцульської дівчини. Її образ неначе втілює ідеал піднесеної, але водночас такої щирої і земної вроди. Веселий, але зосереджений погляд блакитних очей дівчинки сповнений доброти, довірливості та безпосередності.
М’які звучні барви портрету мерехтять і переливаються під променями яскравого закарпатського сонця. Неначе саме прозоре гірське повітря наповнює роботу своїм диханням, в якому тануть і розчиняються контури, а кольорові плями утворюють складний мелодійний ритм. Сміливими, енергійними ударами пензля Коцка змальовує тло картини – блакитно-зелену рослинність привільного карпатського краєвиду. Художник прагне передати ту нерозривну єдність, коли людина просто немислима без мальовничих високих гір, дрімучих лісів та полонин, а Карпати не існують без селянина, який з почуттям щирої вдячності обробляє їх родючу землю.
Оригінальні художні твори Андрія Андрійовича Коцки, заслуженого діяча мистецтв УРСР, неначе випередили свій час, вони захоплюють і хвилюють сучасного глядача щирістю та поетичністю створених ним образів, сміливою невимушеною манерою письма.. Секрет принадності його живопису простий: немовби не фарба, а сама душа художника тріпотіла на кінчику пензля, з кожним дотиком якого полотно наповнювало життя... 

 Выпускник Ужгородской учительской семинарии Андрей Андреевич Коцка, как и многие закарпатские художники того поколения, начал свой трудовой путь с преподавательской деятельности в бедных верховинских селах. Повседневная работа в школе забирала много сил и времени, сдерживала собственные творческие порывы молодого художника. Но в то же время она обогатила его неисчерпаемым запасом наблюдений и прекрасным знанием народного быта. Всей своей чуткой душой мастер прикипел к своим маленьким ученикам, искренне разделяя с ними радости и печали их суровой жизни. Коцка создал целую галерею образов сельских детей, стремясь языком живописи рассказать о душевной чистоте, трудолюбии и незаурядном уме своих воспитанников, которые, невзирая на бедность и трудности того нелегкого времени, жадно тянулись к знаниям.
В коллекции Николаевского областного художественного музея им. В.В.Верещагина творчество закарпатского живописца представляет робота „Аленка”, поступившая в музейное собрание в 1963 году из Дирекции художественных выставок Министерства культуры УССР. С любовью и волнением художник пишет портрет прекрасной в своей юной красоте гуцульской девочки. Ее образ словно воплощает идеал возвышенной, и, в то же время, такой искренней и земной красоты. Веселый, но сосредоточенный взгляд голубых глаз девочки преисполнен доброты, доверчивости и непосредственности.
Мягкие звучные краски портрета мерцают и переливаются под лучами яркого закарпатского солнца. Как будто сам прозрачный горный воздух наполняет работу своим дыханием, в котором тают и растворяются контуры, а цветовые пятна образуют сложный мелодичный ритм. Смелыми, энергичными ударами кисти Коцка изображает фон картины – зелено-голубую растительность привольного карпатского пейзажа. Художник стремится передать то неразрывное единство, когда человек просто немыслим без живописных высоких гор, дремучих лесов и полонин, а Карпаты не существуют без крестьянина, который с чувством искренней благодарности обрабатывает их плодородную землю.
Оригинальные художественные произведения Андрея Андреевича Коцки, заслуженного деятеля искусств УССР, словно опередили свое время, они захватывают и волнуют современного зрителя искренностью и поэтичностью созданных им образов, смелой непринужденной манерой письма. Секрет пленительности его живописи простой: словно не краска, а сама душа художника трепетала на кончике кисти, с каждым прикосновением которой полотно наполняло жизнь...

 
 
 
Сайт створено у студії Мотив