Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
НАТЮРМОРТ. БУЗОК НА ВІКНІ

   Кончаловський Петро Петрович

   (1876-1956)


 Букетам бузку, створеним народним художником РРФСР Петром Петровичем Кончаловським, важко підвести рахунок. Більше тридцяти років художник писав їх щорічно, і вони стали своєрідним атрибутом його творчості, перетворились на його улюблений персонаж. Та незрівнянні букети з гілок фіалкового, лілового, рожевого, білого бузку ніколи не повторювались – кожного разу художник писав їх немовби заново, в іншому емоційному ключі, залишаючись незмінним лише в інтересі до реальної дійсності.
Сюїта «бузку» з кожним роком ставала більш класичною у малярстві Кончаловського. Художник пише бузок усіх сортів і відтінків, насолоджуючись спогляданням нескінченного розмаїття і бентежної краси махрових китиць. З дивовижною майстерністю він передає форму і фактуру квітки, її конструкцію, вагу, масу. У Кончаловського трепетно-захоплене почуття сприймання елегантних суцвіть. Здається, в його клублястий бузок можна заритися з головою, відчуваючи на обличчі його лоскотливу рихлість, вдихаючи його незвичайний запах.
...Пишний букет махрового бузку на підвіконні і куточок зеленого саду, що видніється крізь відчинене вікно, складаються у поетичний образ. Вишуканий вигин гілок, що схилилися під тягарем фіалкових і білих китиць, на яких грають сяючі, чисті кольори. Це – «Натюрморт. Бузок на вікні», один із трьох «бузкових» натюрмортів, написаних художником своєї останньої весни. Незважаючи на похилий вік, він легко, без утруднень, немов упиваючись щастям бачити земне диво і дихати ним, поспішає виплеснути свій захват на полотно, переливаючи у колір і фарби пахощі травневого бузку. Натюрморт вільно і щиро «проспіваний» художником. Він свідчить про життєствердне світосприйняття майстра, головним почуттям якого, як і колись, залишалась невимовна радість, а головним засобом її вираження – стихійна імпульсивність.
Минають роки, а букет махрового бузку, як і всі квіти П.П. Кончаловського, зберігає свою принадність. І здається інколи, що сріблиться іще роса на жорсткувато-пухнастих китицях, і не просохли ще свіжі, схожі на розсип самоцвітів, фарби, які розточують неповторний бузковий аромат... 

 Букетам сирени, созданным народным художником РСФСР Петром Петровичем Кончаловским, трудно подвести счет. Более 30-ти лет художник писал их ежегодно и они стали своеобразным атрибутом его творчества, превратились в его излюбленный персонаж. Но несравненные букеты из веток фиолетовой, лиловой, розовой, белой сирени никогда не повторялись – каждый раз он писал их как бы заново, в другом эмоциональном ключе, оставаясь при этом неизменным лишь в интересе к реальной действительности.
Сюита «сирени» с каждым годом становилась все более классической в живописи Кончаловского. Художник пишет сирень всех сортов и оттенков, наслаждаясь созерцанием бесконечного разнообразия и волнующей красоты махровых гроздьев. С удивительным мастерством он передает форму и фактуру цветка, его конструкцию, вес, массу. У Кончаловского трепетно-восторженное чувство осязания элегантных соцветий. Кажется, в его клубящуюся сирень можно зарыться с головой, ощущая на лице ее щекочущую рыхлость, вдыхая ее необыкновенный запах.

Пышный букет махровой сирени на подоконнике и уголок зеленого сада, виднеющегося через распахнутое окно, слагаются в поэтический образ. Изящен изгиб веток, склонившихся под тяжестью фиолетовых и белых гроздьев, по которым переливаются сияющие, чистые цвета. Это – «Натюрморт. Сирень на окне», один из трех «сиреневых» натюрмортов, написанных художником в свою последнюю весну. Несмотря на преклонный возраст, он легко, без затруднений, словно упиваясь счастьем видеть земное чудо и дышать им, спешит выплеснуть свой восторг на холст, переливая в цвет и краски благоухание майской сирени. Натюрморт свободно и искренне «спет» художником. Он свидетельствует о жизнеутверждающем мировосприятии мастера, главным чувством которого по-прежнему оставалась восторженная радость, а главным средством ее выражения – стихийная импульсивность.
Проходят годы, а букет махровой сирени, как и все цветы П.П. Кончаловского, сохраняют свою былую прелесть. И кажется иной раз, что серебрится еще роса на жестковато-пушистых гроздьях, и не просохли еще свежие, подобные россыпи самоцветов, краски, источающие неповторимый сиреневый аромат…

 
 
 
Сайт створено у студії Мотив