Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

Укр.


 

 Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
 Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
 E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ВЕЧІРНІ МРІЇ

 

   ГРИГОР’ЄВ БОРИС ДМИТРОВИЧ

   (1886-1939)


Григор’єв Борис Дмитрович був одним з найдорожчих і найпрестижніших портретистів Росії 1910-х рр. Залишилися десятки створених ним портретів, на яких зображена мало не вся російська інтелігенція початку XX століття. 

Самобутній і незвичайно яскравий талант Бориса Григор’єва проявився уже в роки учнівства, хоча пластична мова художника була ще не зовсім самостійна. Його приваблювали і ретроспективний світмистецький стилізм, і символісько-декоративні пошуки «Блакитної троянди», і хвилююча експресивність «непричесаність» авангардного живопису; разом з тим він відчуває прихильність до натурального бачення, що виявилась у пейзажах і портретних етюдах тих років.
Рання творчість Б.Д. Григор’єва близька до модерну в світмистецькому його варіанті з характерною для цього стилю декоративністю, орнаментальною ритмізацією, гіперболічністю і гротескністю образів.
Миколаївським художнім музеєм ім. В.В. Верещагіна було придбано (у ленінградського колекціонера Рашелі Марківни Мільман) дві картини Григор’єва, що датуються 1912 роком, – «Вечірні мрії» (у 1970 р.) та «Дівоча печаль» (у 1974 р.).
Композиція картини «Вечірні мрії» (1912) базується на симетричному розміщенні двох ритмічно організованих груп, звернених у русі до центру. У ній художник трансформує реальність, переводить природні враження в декоративно-умовний план, роблячи простір пласким за допомогою статичності заднього плану і кольорових плям, виділяючи «несподіваність жесту» лівої руки дівчини. (Уважне споглядання дає змогу в обличчі цієї дівчини пізнати риси дружини художника Єлизавети Григор’євої – художниці, товаришки по навчанню у Строганівському училищі).
Контрастні зіставлення яскравих насичених фарб, їх підкреслена площинність додають картині «Вечірні мрії» експресивної декоративності.

 Григорьев Борис Дмитриевич был одним из самых дорогих и престижных портретистов России 1910-х гг. Остались десятки им созданных портретов, среди которых чуть ли не вся русская интеллигенция начала ХХ века. 

Самостоятельное и необыкновенно яркое дарование Бориса Григорьева проявилось уже в годы ученичества, хотя пластический язык художника был ещё не вполне самостоятелен. Его привлекали и ретроспективный мирискуснический стилизм, и символическо-декоративные поиски «Голубой розы», и дразнящая экспрессивность, «непричёсанность» авангардистской живописи; вместе с тем он испытывает приверженность к натуральному видению, проявившуюся в пейзажах и портретных этюдах тех лет.
Раннее творчество Григорьева близко модерну в мирискусническом его варианте, с характерной для этого стиля декоративностью, орнаментальной ритмизацией, гиперболичностью и гротесковостью образов. Николаевским художественным музеем им. В.В.Верещагина были приобретены (у ленинградского коллекционера Рашели Марковны Мильман) две картины Григорьева, датируемые 1912 годом - «Вечерние мечты» (в 1970 г.) и «Девичья печаль» (в 1974 г.).
Композиция картины «Вечерние мечты» (1912) основана на симметричном расположении двух ритмически организованных групп, обращённых в движении к центру. В ней художник трансформирует реальность, переводит натуральные впечатления в декоративно-условный план, делая плоским пространство с помощью статичности заднего плана и цветовых пятен, выделяя «неожиданность жеста» левой руки девушки. (При внимательном рассмотрении, в лице этой девушки узнаются черты жены художника Елизаветы Григорьевой – художницы, соученицы по Строгановскому училищу). Контрастные сопоставления ярких насыщенных цветов, их подчёркнутая плоскостность придают картине «Вечерние мечты» экспрессивную декоративность.

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив