Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
КОЗАКИ

   РУБО ФРАНЦ ОЛЕКСІЙОВИЧ

   (1856-1928)


Серед картин, які були передані Імператорською Академією мистецтв до музею, що відкривався у 1914 році, ім. В.В. Верещагіна, була робота Франца Олексійовича Рубо «Козаки» (у Каталозі музею 1914 року вона значиться під № 22). 

У роки Великої Вітчизняної війни музей опинився на окупованій території і не був евакуйований. Колекція музею була по-варварськи розграбована, місце знаходження багатьох експонатів дотепер не виявлено.
З музейних архівних документів відомо, що згідно Акту від 29.05.1944 р. «Про збитки, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками і їх співучасниками » в списку зниклих експонатів зазначена робота Ф.О. Рубо «Козаки».
І лише у 1966 році картина була повернена до музею. У 1973 році вона реставрувалася.
Франц Олексійович Рубо – видатний художник, що зробив великий внесок у російський академічний батальний живопис кінця XIX – поч. ХХ ст.
Француз за походженням, народився в місті Одесі, і там же здобув початкову художню освіту в місцевій школі малювання. Потім переїхав до Мюнхена, де вступив до Академії мистецтв, навчаючись у І. Брандта.
Робота «Козаки» підписна, але не датована. Найімовірніше полотно було написано на Кавказі, тобто після 1883 року. З історії відомо, що козацтво брало активну участь у всіх війнах Росії XVIII – XIX ст. Особливу популярність йому принесли війни, які вела Росія в Європі і на Кавказі. Козачі війська вирізнялися високою витривалістю, хоробрістю і наполегливістю у досягненні перемоги над супротивником, що нерідко перевершував козаків за чисельністю.
Колорит роботи, композиційна побудова якнайкраще розкривають ідейний задум роботи: показати якою ціною дається перемога, передати психологічний стан людей після бою.
Спокійний хід коней, розслаблена поза вершників свідчать про те, що перед глядачем утомлені ратною працею люди. Краплі крові на сірому рихлому снігу і сліди від коліс воза, на якому провезли тяжкопоранених, підсилюють емоційну атмосферу людських страждань.
Вдало побудована композиція надає глядачу можливості вникнути в суть сюжету картини.
Крупним планом виділені фігури двох вершників на передньому плані. Дуже тонко Рубо характеризує людські взаємини товаришів по зброї: поранений всім тілом спирається на торс друга, його голова покоїться на плечі козака, який дбайливо накрив його своєю буркою. Ця частина полотна затемнена, природа теж проявляє співчуття пораненому.
Починаючи з середини роботи засніжена рівнина освітлена сонцем. Ця частина рівнини разом з небом гармонійно зв’язані між собою колоритом, демонструючи багатство відтінків і об’єднаність тонів.
Ескіз написаний в характерній для Рубо манері з «простором дії».

 Среди картин, которые были переданы Императорской Академией художеств в открывающийся в 1914 году музей им. В.В. Верещагина, была работа Франца Алексеевича Рубо «Казаки» (в Каталоге музея 1914 года она числится под № 22).
В годы Великой Отечественной войны музей оказался на оккупированной территории и не был эвакуирован. Коллекция музея была варварски разграблена, место нахождения многих экспонатов до сих пор не выявлено.
Из музейных архивных документов известно, что согласно Акту от 29.05.1944 г. «Об ущербе, причиненном немецко-фашистскими захватчиками и их сообщниками» в списке пропавших экспонатов числится полотно Ф.А. Рубо «Казаки». И только в 1966 году картина была возвращена в музей.
Франц Алексеевич Рубо является наиболее видной фигурой в русской академической батальной живописи конца XIX – начала ХХ вв.
Француз по происхождению, родился в городе Одессе, и там же получил начальное художественное образование в местной школе рисования. Затем переезжает в Мюнхен, где поступает в Академию художеств, обучаясь у И.Брандта.
Работа «Казаки» подписная, но не датирована. Вероятнее всего полотно было написано на Кавказе, то есть после 1883 года. Из истории известно, что казачество активно участвовало во всех войнах России XVIII – XIX вв. Особую популярность ему снискали войны, которые вела Россия в Европе и на Кавказе. Казачьи войска отличались высокой выносливостью, храбростью и напористостью в достижении победы над противником, нередко превосходящим казаков по численности.
Колорит работы, композиционное построение как нельзя лучше раскрывают идейный замысел работы: показать какой ценой дается победа, передать психологическое состояние людей после боя.
Спокойный ход коней, расслабленная поза всадников свидетельствуют о том, что перед зрителем уставшие от ратного труда люди. Капли крови на сером рыхлом снегу и следы от колес повозки, на которой провезли тяжелораненых, усиливают эмоциональную атмосферу человеческих страданий.
Удачно построенная композиция дает возможность зрителю вникнуть в суть сюжета картины.
Крупно выделены фигуры двух всадников на переднем плане. Очень тонко Рубо характеризует человеческие качества товарищей по оружию: раненый всем телом опирается на торс друга, его голова покоится на плече казака, который бережно накрыл его своей буркой. Эта часть полотна затемнена, природа тоже проявляет сочувствие раненому.
Начиная с середины работы снежная равнина освещена солнцем. Эта часть равнины вместе с небом гармонично связаны между собой колоритом, демонстрируя богатство оттенков и объединенность тонов.
Эскиз написан в характерной для Рубо манере с « простором действия».

 
 
 
Сайт створено у студії Мотив