Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ПОЛТАВЩИНА

   ЛЕВЧЕНКО ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ

   (1859-1917)


Неперевершений майстер живописних ліричних творів Петро Олексійович Левченко в історії українського мистецтва кінця XIX – поч. XX ст. посідає особливе місце. 

Народившись у сім’ї харківського купця другої гільдії, Левченко не бажав успадковувати та продовжити комерційну діяльність батька. Його захоплювало образотворче мистецтво. Мистецтво, заради якого він зрікся особистого благополуччя. Мистецтво, яке не принесло йому за життя ані визнання, ані багатства. Художник помер у нестатках, не замічений сучасниками, покинутий навіть ріднею...
Але його посмертна виставка 1918 року була для харків’ян несподіванкою. Навіть ті, хто близько знав Левченка, були здивовані багатством його творчої спадщини, а ще більше – самобутністю й свіжістю його камерних полотен. Його пейзажі вирізняються особливим лірико-поетичним звучанням. Його інтер’єри приваблюють живописністю й невимушеністю виконання, а натюрморти вражають створеною живою матеріальністю.
Велику роль у становленні особистості Левченка як художника відіграв учень К. Брюллова, вихованець Петербурзької Академії мистецтв – Д.І. Безперчий, під час викладання у харківській гімназії.
У 1878 р. здійснилася заповітна мрія Левченка: він склав вступні іспити і став вільним слухачем Академії мистецтв. Професори Академії П. Чистяков, М. Клодт та В. Орловський високо цінували його малюнки та композиції. За період навчання Левченко отримав декілька нагород. Але закінчити Академію йому так і не судилося.
У постійній експозиції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна експонується робота П.О. Левченка «Полтавщина». Її було придбано з колекції Т.П. Юри (м. Київ) у 1966 р. У камерному витворі художнику вдалося створити живописний образ Полтавщини: на пагорбах вохристо-лілового кольору у зеленій гущавині ховаються селянські хати, височать стрункі будівлі церков. Яскравою вузькою стрічкою звивається річка, у якій віддзеркалюється блякло-блакитне небо.
Левченко знаходить поезію й красу в простому мотиві природи, правдиво передає кольорову гаму. Для пейзажу характерна поліфонія зеленого кольору на тлі мінімальних акордів блакитного та вохристо-лілового кольорів. Вдалими тональними переходами художник підсилює враження просторовості, передає м’якість розсіяного освітлення.
Невибагливий мотив краєвиду глибоко зворушує якимось особливим почуттям чистоти і піднесеності природи.

 

Непревзойденный мастер живописных лирических произведений, Петр Алексеевич Левченко в истории украинского искусства конца XIX-нач.XX ст. занимает особенное место.
Родившись в семье харьковского купца второй гильдии, Левченко не желает наследовать коммерческую деятельность отца. Его захватывает изобразительное искусство. Искусство, ради которого он отрекся от личного благополучия. Искусство, которое не принесло ему при жизни ни признательности, ни богатства. Художник умер в лишениях, не замеченный современниками, покинутый даже роднею...
Но его посмертная выставка 1918 года была для харьковчан неожиданностью. Даже те, кто близко знал Левченко, были удивлены богатством его творчоского наследия, а еще больше – самобытностью и свежестью его камерных полотен. Его пейзажи выделяются особенным лирично-поэтическим звучанием. Его интерьеры привлекают живописностью и непринужденностью исполнения, а натюрморты поражают созданной живой материальностью.
Большую роль в становлении личности Левченко как художника сыграл ученик К. Брюллова, воспитанник Петербургской Академии художеств – Д.И. Безперчий, во время преподавания в харьковской гимназии.
В 1878 г. осуществилась заветная мечта Левченко: он сдал вступительные экзамены и стал вольным слушателем Академии художеств. Профессора Академии П. Чистяков, М. Клодт и В. Орловский высоко ценили его рисунки и композиции. За период обучения Левченко получил несколько наград. Но закончить Академию ему так и не судилось...
В постоянной экспозиции Николаевского областного художественного музея им. В.В. Верещагина экспонируется работа П.А. Левченко „Полтавщина”. Она была приобретена из коллекции Т.П. Юры ( г. Киев) в 1966 г.
В камерном произведении художнику удалось создать живописный образ Полтавщины: на холмах охристо-лилового цвета в зеленой чаще прячутся крестьянские хаты, возвышаются стройные здания церквей. Яркой узкой лентой извивается река, в которой отражается блекло-голубое небо.
Левченко находит поэзию и красоту в простом мотиве природы, правдиво передает цветовую гамму. Для пейзажа характерна полифония зеленого цвета на фоне минимальних аккордов голубого и охристо-лилового цветов. Удачными тональными переходами художник усиливает впечатление простанственности, передает мягкость рассеянного освещения.
Непритязательный мотив пейзажа глубоко трогает каким-то особенным чувством чистоты и возвышенности природы.

 

 
 
 
Сайт створено у студії Мотив