Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
100 шедеврів

Віртуальна галерея дає уявлення про кращі у збірці музею твори живопису ХVІІІ - ХХ сторіч, які в яскравих фарбах і образах передають трьохсотрічну історію розвитку вітчизняного образотворчого мистецтва.



ЗНОВУ ВЕСНА

  

   Герасимов Сергій Васильович

   (1885-1964)


 Серед живописців XX ст. виділяється ім’я народного художника Росії, професора, доктора мистецтвознавства Сергія Васильовича Герасимова, мистецтво якого вирізняється великою своєрідністю.
Відмінними рисами більш ніж півстолітнього творчого шляху Сергія Герасимова є народність, непідкупна правда, виразна художня поетична форма.
Невичерпним джерелом духовних і моральних сил Сергія Герасимова була любов до рідної природи.
У 1954 році Сергій Герасимов написав картину «Знову весна», яка надійшла до музею у 1960 році з Дирекції художніх виставок і панорам Міністерства культури СРСР. Художник дуже тонко передає пробудження природи від зимового сну: вологе низьке небо написане в тонких співвідношеннях сірих холодних і теплих тонів, без сильних контрастів і барвистих ударів. Синій колір річки віддає холодом крижин, що недавно розтанули. На передньому плані земля, ще покрита жовтою торішньою травою, вже пронизана і зігріта сонячним теплом і світлом, яке поки що насилу пробивається крізь хмари, розкриваючи частину блакитного неба. Берези, що відкидають на землю тонкі довгі тіні, неначе завмерли на мить, ось-ось готові напоїти теплим соком набухаючі бруньки. Пейзаж пронизаний життєстверджуючими оптимістичними нотками – разом з природою обновляється душа людини, наповнюється красою і ніжністю, любов’ю і енергією, що бадьорить, – знову прийшла весна!..
З матеріалів архіву музею відомо, що картина «Знову весна» експонувалася на Всесоюзній виставці у 1955 р., на міжнародних виставках у Токіо, Нью-Йорку, на персональній виставці художника у 1963 р. У числі інших робіт була висунута на здобуття Ленінської премії у 1957 р. 

Детальніше...
 
НАТЮРМОРТ. БУЗОК НА ВІКНІ

   Кончаловський Петро Петрович

   (1876-1956)


 Букетам бузку, створеним народним художником РРФСР Петром Петровичем Кончаловським, важко підвести рахунок. Більше тридцяти років художник писав їх щорічно, і вони стали своєрідним атрибутом його творчості, перетворились на його улюблений персонаж. Та незрівнянні букети з гілок фіалкового, лілового, рожевого, білого бузку ніколи не повторювались – кожного разу художник писав їх немовби заново, в іншому емоційному ключі, залишаючись незмінним лише в інтересі до реальної дійсності.
Сюїта «бузку» з кожним роком ставала більш класичною у малярстві Кончаловського. Художник пише бузок усіх сортів і відтінків, насолоджуючись спогляданням нескінченного розмаїття і бентежної краси махрових китиць. З дивовижною майстерністю він передає форму і фактуру квітки, її конструкцію, вагу, масу. У Кончаловського трепетно-захоплене почуття сприймання елегантних суцвіть. Здається, в його клублястий бузок можна заритися з головою, відчуваючи на обличчі його лоскотливу рихлість, вдихаючи його незвичайний запах.
...Пишний букет махрового бузку на підвіконні і куточок зеленого саду, що видніється крізь відчинене вікно, складаються у поетичний образ. Вишуканий вигин гілок, що схилилися під тягарем фіалкових і білих китиць, на яких грають сяючі, чисті кольори. Це – «Натюрморт. Бузок на вікні», один із трьох «бузкових» натюрмортів, написаних художником своєї останньої весни. Незважаючи на похилий вік, він легко, без утруднень, немов упиваючись щастям бачити земне диво і дихати ним, поспішає виплеснути свій захват на полотно, переливаючи у колір і фарби пахощі травневого бузку. Натюрморт вільно і щиро «проспіваний» художником. Він свідчить про життєствердне світосприйняття майстра, головним почуттям якого, як і колись, залишалась невимовна радість, а головним засобом її вираження – стихійна імпульсивність.
Минають роки, а букет махрового бузку, як і всі квіти П.П. Кончаловського, зберігає свою принадність. І здається інколи, що сріблиться іще роса на жорсткувато-пухнастих китицях, і не просохли ще свіжі, схожі на розсип самоцвітів, фарби, які розточують неповторний бузковий аромат... 

Детальніше...
 
СЕЛО ЯСІНЯ

  

   Бокшай Йосип Йосипович

   (1891-1975)


 Безкраї простори щедрої гуцульської землі стали основним мотивом у творчості народного художника СРСР Йосипа Йосиповича Бокшая, основоположника сучасної школи живопису на Закарпатті. В колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна творчість майстра представляє живописна робота «Село Ясіня» (1956 р.), що надійшла до музейної збірки у 1967 році з Художнього фонду СРСР. Радістю буття дихає кожний куточок загубленого у високих Карпатах гуцульського села. Художник емоційно і захоплено розповідає глядачам про важке селянське життя. Скільки щирої правди та виразності у цих похилених бідняцьких мазанках, солом’яні дахи яких давно вже потемнішали від снігопадів та дощів. Але на городі поспіває дбайливо вирощуваний мозолистими селянськими руками врожай, удалині колоситься поле, по якому теплий вітер ганяє золоті хвилі, а сонце щедро напуває вдячну закарпатську землю своїми пекучими променями. І це народжує почуття безмежного щастя, усвідомлення нерозривного зв’язку з рідною землею, воля якої була вистраждана багатьма поколіннями закарпатців.
Палітру художника визначають гарячі, чисті, декоративні кольори. Багатоголосся соковитих дзвінких барв, прозорих, але водночас насичених тіней, мерехтливих потоків сонячного світла зливаються в єдиний гучний мажорний акорд. Трепетно відображаючи усі деталі зображення, художник підпорядковує їх загальному композиційному та кольоровому ладу полотна, створює цілісний гармонійний образ, який, незважаючи на свою завершеність і ретельність виконання, зберігає свіжість безпосереднього сприйняття природи, справляє враження написаного на одному диханні, в єдиному душевному пориві.
Загострена експресія кольору, надзвичайно чуттєве, емоційне ставлення до навколишнього світу, оптимізм та життєрадісність є характерними рисами усієї закарпатської живописної школи, яскравим представником якої був Й.Й. Бокшай. 

Детальніше...
 
ПОРТРЕТ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ПИСЬМЕННИКА Ю. ЗБАНАЦЬКОГО

 

   Костецький Володимир Миколайович

   (1905-1968)


 Яскравим представником соцреалізму в живопису XX ст. є професор, народний художник України, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР – Володимир Миколайович Костецький.
Прекрасний майстер жанрової композиції, до портрета Костецький звертається впродовж усієї своєї творчої діяльності.
У 1967 році з Дирекції художніх виставок Міністерства культури України до Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна надійшла робота Костецького В.М. «Портрет Героя Радянського Союзу письменника Ю. Збанацького» (1964 р.). Портрет демонструє творчі досягнення художника: добре живописно виліплений і психологічно розроблений образ письменника.
На квітчастому фоні, який створює глибоку перспективу, ефектно виділяється майже монументальна фігура Ю. Збанацького з книгою в руках. Зведені до перенісся брови, злегка примружені очі, щільно стислі губи – свідчать про напружену розумову роботу портретованого. Зосереджене обличчя говорить про те, що письменник критично оцінює прочитане. За виразом М.В. Нестерова Костецький прагне до передачі «ідеї обличчя».
Вохристо-зелений строгий костюм, білосніжна сорочка, у тон костюма краватка немов вказують на те, що перед глядачем інтелігентна людина, а годинник на руці – що він вміє цінувати час. Письменник-партизан, автор романів і повістей, які були перекладені багатьма мовами, Юрій Оліферович Збанацький був удостоєний почесного звання Героя Радянського Союзу, нагороджений орденами і медалями. З лівого боку на лацкані піджака портретованого – медаль «Золота зірка».
Творчість Костецького увійшла до історії радянського, зокрема українського мистецтва, як одна з її славних немеркнучих сторінок. У своїх творах художник прагнув показати народну долю. Образи його героїв завжди сповнені гідності, інтелекту, краси; вражають глибиною почуттів і думок. 

Детальніше...
 
МУЗИЧНА ДУМКА

   ЮОН КОСТЯНТИН ФЕДОРОВИЧ

   (1875-1958)


Експонувалася в 1975 р. в Москві на персональній виставці, присвяченій 100-річчю з дня народження К.Ф. Юона.
Творчий шлях народного художника РРФСР і СРСР, Костянтина Федоровича Юона пов’язаний з мистецтвом рубежу ХІХ – ХХ століть і з розвитком радянської культури.
Свою художню освіту Юон завершив у майстерні В. Сєрова в 1899 – 1900 рр. Творче формування художника співпало з періодом бурхливого і суперечливого розвитку російського мистецтва на початку ХХ століття, коли виникало безліч різноманітних художніх напрямів.
Картина «Музична думка» знаходиться в Миколаївському обласному художньому музеї ім. В.В. Верещагіна. Вона відноситься до серії «космічних». Працюючи над нею, художник «багато говорив про нескінченність думки, про її безперервне прагнення до нового невідомого, але кращого, світлішого». Картина написана в стриманій колористичній гамі, відрізняється своєрідним, дещо трохи похмурим, тривожним синьо-зеленим колоритом. Кольоровим акцентом, найсвітлішою плямою виділяється узагальнена людська фігурка, написана теплішими кольорами, порівняно із загальним колоритом. Людина кометою прорізає простір над землею, немов промінь світла, він прагне з мороку зоряної ночі до світанку, розганяючи тьму і освітлюючи землю. К.Ф. Юон створив лише декілька фантастично-символічних творів, але вони неначе передбачали творчі пошуки багатьох художників, що жили пізніше, які стверджують у своїх роботах вселенське сприйняття світу, всемогутню силу людської думки. Картина «Музична думка», написана більше півстоліттям назад, і зараз залишається сучасною і актуальною. 

Детальніше...
 
МУЗЕЙ. ОСТАНКІНО

   ПЕТРОВИЧЕВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ

   (1874-1947)


 Яскравим представником російського і радянського пейзажного живопису став Петро Іванович Петровичев. Художник народився в Ярославській губернії поблизу міста Ростова в селянській сім’ї. Випадок наштовхнув його на заняття живописом. І не дивлячись на те що спочатку батьки були проти і вважали це пустощами, пізніше він вступив до Московського училища живопису, де головним викладачем став для нього Левітан. У 1901 році він одержує офіційне звання художника і вже є дійсним членом Товариства пересувних художніх виставок та виставляється з передовим художнім об’єднанням – Союз російських художників.
Петро Іванович відомий, перш за все, як майстер інтимного пейзажу. Проте, не менше місце в його творчості займає архітектурний пейзаж і інтер’єри пам’яток архітектури. Пейзажі з пам’ятками стародавньої архітектури, палаци-садиби ХVIII століття – знаходять віддзеркалення в його творчості.
Незадовго до смерті, художник працює над інтер’єром і пише зали прославленого палацу ХVIII століття – садиби Останкіно, побудованого Шереметьєвим. Останкінській палац, мабуть дуже цікавив Петровичева, оскільки він написав декілька його інтер’єрів. Робота «Музей. Останкіно» – є яскравим прикладом творчості Петровичева, адже ніхто з сучасних художників, не надавав такої великої уваги інтер’єру. До того ж, подібні твори можна розглядати як самостійний внесок художника в іконографію російського інтер’єру. Робота «Музей. Останкіно» відноситься до пізнього періоду творчості художника і написана у важкий післявоєнний час, проте відображає майстерність автора і непідроблений інтерес до вибраної ним теми. 

Детальніше...
 
ЖІНКА З СОБАКОЮ

   СОКОЛОВ МИХАЙЛО КСЕНОФОНТОВИЧ

   (1885-1947)


 «Народився Михайло Ксенофонтович у 1885 році у м. Ярославлі в сім’ї ремісника-бондаря ... У 1904 році він виїхав з Ярославля до Москви і вступив до Строганівського училища» – це рядки з біографії художника, написаної його другом В.С. Городецьким і присланої в музей в 1981 році Оленою Дмитрівною Танненберг.
Роком раніше, в 1980 році до збірки оригінальної графіки були привезені з Москви від О.Д. Танненберг малюнки пір’ям і тушшю за мотивами творів Ч. Діккенса, Гофмана, листи, що входять в серії «Вершники», «Пані», «Бродячі комедіанти». У 1981 році живописне полотно «Жінка з собакою» стало частиною розділу живопису ХХ століття.
«Як художник, Соколов належав до числа тих людей, які неподільно і цілком віддають себе творчості, своїй майстерності, мистецтву. Для нього живопис, світ його образів, втілених у кольорі і лініях, був світом, закони якого він відчував не розсудливо, а якось безпосередньо всією своєю істотою. Він дихав мистецтвом. Творча робота художника для нього була служінням, етичним подвигом, в якому він не допускав ніяких компромісів» – так писав Володимир Сергійович Городецький – біограф і кореспондент М.К. Соколова в 40-і роки минулого сторіччя.
Картина «Жінка з собакою» не датована, але найімовірніше припустити, що часом написання полотна, був початок 30-х років. У роботі весь художник, у ній ніби сконцентрована вся суть соколовської творчості, його рафінованість, крихкість і безкомпромісність у навколишньому просторі. 

Детальніше...
 
«ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець»

 
 
Сайт створено у студії Мотив