Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
100 шедеврів

Віртуальна галерея дає уявлення про кращі у збірці музею твори живопису ХVІІІ - ХХ сторіч, які в яскравих фарбах і образах передають трьохсотрічну історію розвитку вітчизняного образотворчого мистецтва.



ПОРТРЕТ ПРОФЕСОРА К.В. СНЄГІРЬОВА

   МАЛЮТІН СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

   (1859-1937)


 Сергій Васильович Малютін – один з найцікавіших та самобутніх художників рубежу ХIХ-ХХ століть – жив у надзвичайно багату подіями епоху і створив цілу галерею портретів своїх сучасників – художників та письменників, винахідників і вчених, інженерів і лікарів, видавців та колекціонерів. Силою свого таланту Малютіну вдалося не лише зберегти для нащадків образи людей, які так багато зробили для слави російської культури і науки, але і втілити дух епохи, відобразити ідеали та устремління цілого покоління сучасників того бурхливого неспокійного часу.
У колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна творчість С.В. Малютіна представляє «Портрет професора К.В. Снєгірьова», написаний в 1922 році. Доктор медицини, колезький секретар, приват-доцент Московського університету К.В. Снєгірьов був знаменитим лікарем-окулістом, ординатором Олексіївської лікарні (зараз Московський НДІ очних хвороб ім. Гельмгольца), а з 1902 р. працював лікарем Московського Художнього театру ім. Горького. Снєгірьов був автором двадцяти п’яти наукових робіт і зіграв дуже важливу роль у заснуванні та видавництві «Російського офтальмологічного журналу», перший номер якого був випущений товариством окулістів у Москві в 1922 році.
Не дивлячись на розслаблену позу портретованого, який злегка схилив ліворуч голову, втомлений і уважний погляд його очей, спрямований прямо на глядача, говорить про зосереджені роздуми доктора. Вільний широкий живопис темного фону, крісла, в якому сидить модель, тонкі тонові градації чорно-синього костюму, що виразно контрастує зі сліпучо білими акцентами манжетів і коміра сорочки – все зосереджує увагу глядача на обличчі та руках знаменитого професора.
Тонко і дбайливо, м’якими злитими мазками художник моделює обличчя Снєгірьова, акуратно підстрижені вуса і борідку, сивіюче волосся. Один тон плавно перетікає в іншій, надаючи образу тієї дивовижної реалістичності та життєвості, яка вирізняє всі портрети Малютіна.
Видатний російський художник другої половини ХIХ століття Микола Миколайович Ге сказав одного разу: «Хіба руки самі по собі вже не є портретом людини?». У роботах Малютіна майстерно написані кисті рук говорили про моделі не менше, ніж їх обличчя, костюм і оточуюча обстановка. В портреті Снєгірьова найтонші відтінки рожевих, фіолетових, блакитних тонів ліплять зображення його рук сміливо, конструктивно, і в той же час делікатно та бережно. Художник виразно демонструє глядачеві, як сила і потужність рук видатного лікаря поєднується з неймовірною м’якістю і точністю рухів – адже по-іншому не можна, щонайменший промах може коштувати життя пацієнту.
Усього лише декількома точними помахами пензля Сергій Малютін передає фактуру скла пенсне, яке професор тримає в лівій руці. Подих життя – в кожному мазку, в кожній деталі картини. Малютіну вдалося передати в своїй роботі благородний образ талановитої, привабливої та щиросердної людини, готової будь-якої хвилини прийти на допомогу тим, чиє життя і здоров’я наражалися на небезпеку. 

Детальніше...
 
ПЕЙЗАЖ. ГАЙ

   

   ЛЕНТУЛОВ АРИСТАРХ ВАСИЛЬОВИЧ

   (1882-1943)


 Аристарх Лентулов – особистість яскрава і неординарна. У російській газеті «Мова» 1909 р. відомий критик і лідер художнього об’єднання «Світ мистецтва» Олександр Бенуа дає таку оцінку його художнім здібностям: «Лентулов – прекрасний барвистий дар. Потрібно плекати і цінувати його ясний і радісний талант, його бадьоре відношення до справи. Картини його співають і веселять душу».
1910 – 1919 роки – період становлення творчої особистості художника. Він був одним з членів-засновників художнього об’єднання «Бубновий валет», яке, за словами самого ж Лентулова, виражає передреволюційні бунтарські настрої художників проти вульгарності, міщанства, декадентства. В цей же час здійснює творчі поїздки по Італії і Франції.
Зацікавлення кубофутуризмом, яке яскраво виявилося в Парижі під час роботи в майстерні Ле Фоконьє, не заважає йому захоплюватися роботами всесвітньо відомих і визнаних геніїв образотворчого мистецтва Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Пікассо, Леже і ін.
Міцний, самобутній художник, пов’язаний своїм корінням з народною творчістю і реалістичною школою, пориває з кубофутуризмом
У 1976 році Миколаївським обласним художнім музеєм ім. В.В. Верещагіна з сім’ї художника була придбана робота Лентулова «Пейзаж». Картина не датована, невідома місцевість, яка відображена в пейзажі. Із листування з дочкою художника Лентуловою Маріанною Аристархівною з’ясувалося, що робота називається «Пейзаж. Гай», була написана у 1922 році у Троїце-Сергіївському посаді, де Лентулов жив 1920–1922 рр. Експонувалася на персональних виставках художника в Москві в 1933 р. і в 1971 р.
Пейзаж написаний вібруючими мазками, легко і вільно. Робота гармонійна за формою і колоритом. Гай представлений молодими деревами з тонкими стовбурами та розкішною густою кроною. Сіро-ліловий колір стовбурів гармонійно поєднується з насиченою зеленню листя, з світло-зеленою м’якістю трави, з освітленими сонячним промінням стежинами теплого ніжного коричневого кольору. Небо вгорі вже темно-сіре, але ближче до обрію воно грає самоцвітними, звучними фарбами. Пружний мазок, що ліпить форму предметів, створює враження безперервного руху…
Чудовий пейзаж, який яскраво демонструє рідкісний дар художника: абсолютний слух на колір, на гармонію, на красу і досконалість. 

Детальніше...
 
АВТОПОРТРЕТ ПРИ ВЕЧІРНЬОМУ СВІТЛІ

 

   РЯНГІНА СЕРАФИМА ВАСИЛІВНА

   (1891-1955)


 Великою подією в художньому житті країни початку XX століття було створення в Москві, а з часом і в Петрограді Асоціації художників революційної Росії. Художників, які, продовжуючи традиції передвижників, стояли на позиціях реалістичного мистецтва. 

Одним з активних членів АХРР, з перших днів її створення, була Серафима Василівна Рянгіна.
Витримавши великий конкурс, Серафима Василівна вступає до Академії мистецтв, де її вчителями були майстри, яскраві представники російського реалістичного мистецтва, художники-передвижники П.Є. М’ясоєдов, І.І. Творожников, В.В. Бєляєв.
Дипломна робота «Інтер’єр» 1923 р. дала можливість С. Рянгіній заявити про себе як про художницю, що подає великі надії.
Вона дуже багато, наполегливо і захоплено працює з натурою.
Десять автопортретів, що збереглися, написані впродовж 1924 – 1925 років, їх цілком можна вважати початком творчого шляху художниці. Автопортрети писалися з відображення в дзеркалі «…оскільки ніяка натура не могла б так наполегливо і настирливо повсякчас бути напоготові з художником» – пише в своїй автобіографії Серафима Василівна.
У 1960 р. з Дирекції художніх виставок Міністерства культури СРСР до музею надійшла робота С.В. Рянгіної «Автопортрет при вечірньому світлі», яка датується 1925 роком. Робота демонструє живописну майстерність художниці – чеканне ліплення форм, міцний упевнений малюнок, уміння передати внутрішній стан героїні. Продуманий кожен нюанс зображення: волоски тонкої лінії брів, вії, білуваті на кінцях, сивіюче на скронях волосся. У підході до виконання портрету відчувається характер художниці: вона була виключно сувора і вимоглива до себе, вирізнялася надзвичайною працьовитістю.

Детальніше...
 
ПОРТРЕТ В.Ф. ШУХАЄВОЇ

  

   ШУХАЄВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

   (1887-1973 )


Життя В.І. Шухаєва було довгим і складним. Десять років з нього він, разом з дружиною провів у в’язницях і таборах на Колимі. 

А ще в долі Шухаєва була дружба з Б. Григор’євим і О. Яковлєвим, перебування у Франції, в Парижі. Подорожі по Європі, Північній Африці.
У 1970 – 1980-х роках, коли музей активно поповнював збірку живопису ХХ століття, йому пощастило придбати п’ять творів художника.
Створені вони в різні періоди творчості майстра, в різних матеріалах і техніках, у різних жанрах. Єдине, що їх об’єднує – це високий художній рівень, блискуча майстерність виконання.
Найранішим, створений в 1920 році, і демонструючим, безумовно, майстерність автора, є «Портрет Віри Федорівни Шухаєвої».
Віра Федорівна Шухаєва (Гвоздєва) відіграла в житті художника величезну роль. З нею він познайомився під час подорожі по Італії в 1915 році. Це була інтелігентна, освічена, талановита жінка. У Франції Віра Федорівна стала художницею по тканинах і з успіхом працювала. Не дивлячись на природну м’якість, саме вона своєю силою духу, стійкістю допомогла В.І. Шухаєву подолати життєві випробування, вижити. Вони прожили разом 58 років, і Віра Федорівна часто служила моделлю чоловіку.
Як матеріал для портрету дружини художник використовує ідеально квадратну дерев’яну плитку. Портрет дуже красивий, ясний, дещо стилізований, він чимось нагадує полотна художників італійського Ренесансу, які уважно вивчав і аналізував живописець. Дбайливо та тремтливо відтворює митець образ дорогої йому людини, на світлому фоні крупним планом показуючи голову моделі.
У музей робота «прийшла» в 1979 році з колекції О.І. Рибакової (Ленінград, Росія).
До надходження до Миколаєва робота експонувалася на двох виставках. У 1964 році на виставці «Малюнки і акварелі російських художників кінця ХVІІІ – початку ХХ століть з приватних колекцій Ленінграда» і в 1968 році на персональній виставці, що проходила в науково-дослідному музеї Академії мистецтв. З 1979 року «Портрет В.Ф. Шухаєвої» знаходиться в збірці Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна.

Детальніше...
 
НАТЮРМОРТ. НА КУХНІ

 

   ЛЕБЕДЄВ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

   (1891-1967)


 Визнаний майстер станкового малюнка і живописного портрета. Автор унікальної системи художнього оздоблення дитячої книги, блискучий ілюстратор книг С.Я. Маршака. 

Революцію 1917 р. зустрів достатньо зрілим майстром. «Натюрморт. На кухні», написаний у 1918 р., блискуче передає обстановку, що склалася в цей час у колишній столиці російської імперії. У розпалі була громадянська війна, в самому Петербурзі панували голод, холод, грабежі і плутанина. Ненадійність нової, тільки що установленої влади, бачилася у всьому, починаючи з постійних відключень електрики до серйозних перебоїв у поставках до міста продуктів харчування. Все це викликало у людей нервозність і страх перед невідомим прийдешнім …
Саме в цей час і створює 26-ти літній художник у техніці гризайльний живопис свій твір. Палітра художника обмежена фактично двома фарбами: чорною і білою, відповідно епосі і настрою. На невеликому столику, на першому плані, на металевому підносі, стоять три металеві предмети: гасова лампа, жерстяний бідон для гасу і жерстяна банка. За цими металевими предметами під невеликим кутом стоїть вийняте з рами прямокутне дзеркало.
Але найдивовижніше полягає у тому, що в картині присутнє ще одне дзеркало: значно більше того, що стоїть на підносі, і що до того ж знаходиться в дерев’яній рамі. Саме до нього притулене маленьке дзеркало, тильна сторона якого відображається у великому дзеркалі.
Це друге дзеркало складає фактично основний темний фон полотна. Придивившись, проте, можна і в ньому побачити відображення предметів, що стоять на підносі: гасової лампи, що не горить, порожнього бідона …
Важко звільнитися від враження, що зняте зі стіни і залишене стояти біля неї велике дзеркало – це спогад про минуле життя. Маленьке дзеркало – це відображення днів 1918 року в Петербурзі з його нестачами їжі, тепла і світла.
Як символ невмирущої художньої творчості праворуч від столика художник показує підрамник з натягнутим на нього полотном – це майбутня картина.

Детальніше...
 
НАТЮРМОРТ З ЛЯЛЬКОЮ. (ФАРФОРОВА ГОЛІВКА)

 

   МАШКОВ ІЛЛЯ ІВАНОВИЧ

   (1881-1944)


 Ілля Іванович Машков – майстер натюрморту, визнаний класик цього жанру.
Шлях від самоука, наділеного талантом, до художника-професіонала таїв для Машкова немало труднощів. Ілля Іванович Машков народився у станиці Михайлівській області Війська Донського у 1881 році у селянській родині. Батьки його займалися дрібною торгівлею і до цього роду діяльності залучили і сина. Після трьох класів приходської школи майбутній художник служив «хлопчиком» у лавках та магазинах. Створюючи «торгові плакати», він залучився до своєрідного яскравого і барвистого ремесла вивісок. Це дуже вплинуло на формування його художнього стилю. Протягом усієї творчості він зберіг риси художника примітиву. Роки навчання у Московському училищі живопису скульптури і архітектури (1900 – 1910, з перервою 1905 – 1907) дали йому необхідні художні навики. Тут він зазнав впливу свого вчителя В.О. Сєрова, але після подорожі по Західній Європі (1908) пристав до новітніх художніх течій. До цього часу складається жанрова система Машкова, де саме натюрморт визначив творче обличчя художника.
До 1922 – 1923 років відноситься ряд своєрідних «музейних» натюрмортів. Старовинні речі – фарфорові статуетки і посудини, годинники і картини, меблі з червоного дерева – стають улюбленими мотивами його творів. Особливістю таких натюрмортів є те, що художник вільно поєднує старовинні речі з фруктами, переважно навіть штучними, з сучасними, але добре зробленими речами.
У 1979 році музей ім. В.В. Верещагіна придбав у ленінградського колекціонера Л.М. Розенфельда роботу Іллі Івановича Машкова «Натюрморт з лялькою» («Фарфорова голівка»). Це полотно високої художньої якості. Його відома цінність полягає ще й у тому, що воно є першим варіантом твору, написаного художником у 1921-22 роках.
Цей натюрморт має майже інтер’єрну природність, але це все ж таки не буквальний фрагмент побуту, а якась злегка осучаснена варіація на класичну тему натюрморту. Характерно, що у ній ще залишається класичний мотив драпіровки. Художник використовує декоративний принцип постановки, фронтальність і центричність композиції, сміливе зіставлення різних за фактурою предметів. Тут йому вдалося при крайній простоті мотиву отримати враження ритмічного і предметного багатства. 

Детальніше...
 
КВІТИ НА ЗЕЛЕНОМУ ФОНІ

   ФАЛЬК РОБЕРТ РАФАЇЛОВИЧ

   (1886 – 1956)


 Роботами Роберта Фалька миколаївський музей по праву гордиться і дорожить. Це і живопис, і оригінальна графіка. Майже всі їх придбали у Ангеліни Василівни Щокін-Кротової в кінці 1970-х років. Загальне число робіт художника в музейній колекції десять: порівну живопису і графіки. Всі твори є характерними для творчості художника і яскраво представляють різні періоди його діяльності. 

Найраніше полотно – чудовий живописний натюрморт, датований 1915 роком, часом участі живописця в «Бубновому валеті» – «Квіти на зеленому фоні». У натюрморті автор вдається до незначної кубістичної трансформації. Рожеві, червоні і зелені складають основу колористичного рішення композиції.
За набором зображених предметів натюрморт достатньо лаконічний. Художник складає його з дуже доступних речей – сірого із зігнутою ручкою кумгана (глека), білої плескатої вази для фруктів. Домінантою композиції є різноколірні, крупні темно-рожеві, жовті, фіолетові, червоні квіти. У листі до музею А.В. Щокін-Кротова згадувала, що робота написана в ті роки, коли Р.Р. Фальк часто користувався штучними квітами і плодами з пап’є-маше, зробленими його другом, художником О.В. Купріним, великим майстром з рукоділля. У 1979 році до живописного натюрморту, був придбаний малюнок олівцем, зроблений Р.Р. Фальком у 1915 році, про що свідчить дата, зроблена на аркуші.
Ще до надходження картини до музею натюрморт встиг двічі бути показаним на персональних виставках: у 1966 році в Москві і в 1967 році в картинній галереї Сибірського відділення Академії наук Радянської Союзу.
У 2006 – 2007 роках Національний художній музей України сумісно з Центром досліджень історії і культури східноєвропейського єврейства Національного університету «Києво-Могилянська Академія» здійснив грандіозний міжнародний проект, покликаний розкрити феноменальне значення і місце в українській культурі ХХ ст. такого явища як об’єднання «Культур-Ліга». Одержавши пропозицію взяти участь у проекті, музей «знайшов» ряд робіт художників. Р.Р. Фальк, був одним з тих майстрів, які залишили помітний слід в короткій, але бурхливій виставковій діяльності «Культур-Ліги». Натюрморт «Квіти на зеленому фоні», разом з іншими творами художників об’єднання, що зберігаються в колекції художнього музею ім. В.В. Верещагіна, був показаний на виставці в грудні 2006 – січні 2007 рр. Він також включений до каталогу, підготовленого до цієї знаменної події, що проходила в залах Національного художнього музею України.

Детальніше...
 
«ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець»

 
 
Сайт створено у студії Мотив