Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
100 шедеврів

Віртуальна галерея дає уявлення про кращі у збірці музею твори живопису ХVІІІ - ХХ сторіч, які в яскравих фарбах і образах передають трьохсотрічну історію розвитку вітчизняного образотворчого мистецтва.



СІМЕЙНИЙ ПОРТРЕТ

   АКСЕЛЬРОД МЄЄР МОЙСЕЙОВИЧ

   (1902-1970)


Мєєр Мойсейович Аксельрод – відомий живописець і графік. Автор тематичних картин, портретів, пейзажів. Оформляв театральні постановки в Москві (Росія), Мінську (Білорусь), Києві.
Одним із значних творчих досягнень Аксельрода були портрети, які створювалися протягом всього творчого життя.
У 1936 році художник пише «Сімейний портрет», через сорок років після свого створення, переданий дружиною М.М. Аксельрода – Р.Р. Рубіної в збірку музею.
Портрет носить дуже особистий характер – адже зображені найдорожчі для художника люди: дружина Ревекка Рувимівна і дочка – Олена Аксельрод. Подвійний портрет – це одне з перших зображень сім’ї художника. Згодом майстер неодноразово портретує і дочку, і дружину.
Музейний портрет відрізняється глибоким образним звучанням. Як і в більшості інших творів, живописець кольором передає найтиповіше, найхарактерніше в людині.
Нечисленні точні штрихи характеризують зовнішність моделей. На колірне ж рішення портрета автор покладає передачу загального духовного початку, віддзеркалення духовного світу. 

Детальніше...
 
СЕВАСТОПОЛЬ. ВЕЧІР

   НІССЬКИЙ ГЕОРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

   (1903-1987)


Народний художник РРФСР, заслужений діяч мистецтв РРФСР Георгій Григорович Нісський народився в 1903 році.
Серед картин Г.Г. Нісського, що зберігаються в Миколаївському обласному художньому музеї ім. В.В. Верещагіна, виділяється полотно «Севастополь. Вечір», 1933 р. Художник показує своє ліричне сприйняття природи, але одночасно можна відзначити і прагнення до епічності. Автору вдалося передати красу і колористичне багатство південного пейзажу. На полотні зображена севастопольська бухта. Море відокремлено від першого плану низьким рожевим парапетом гранітної набережної, де сидять на лавах і прогулюються з дівчатами моряки. Їх біла форма виразно виділяється на фоні темного моря і пам’ятника затонулим кораблям, який розташований правіше за центр картини. Його вертикаль протистоїть горизонтальним лініям морської поверхні і набережної, будучи композиційним центром. У глибині зліва і справа простір бухти обмежують виступи сіро-коричневого кам’янистого берега, направляючи погляд до центру. Вдалині видно силуети військових кораблів.
Барвиста гама романтично піднесена, емоційна і добре передає атмосферу пізнього вечора. 

Детальніше...
 
ПОРТРЕТ АРХІТЕКТОРА С.П. ЛЕОНТОВИЧА

   КЕЛІН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

 

   (1877-1946)


Є портрети, які виділяються не тільки живописністю і емоційною насиченістю образу, але і тим, що в них відчувається пульс епохи.
Таким портретом є робота найбільшого майстра радянського мистецтва Келіна Петра Івановича «Портрет архітектора С.П. Леонтовича». Картина була придбана Миколаївським обласним художнім музеєм ім. В.В. Верещагіна у дружини портретованого Келіної Лідії Костянтинівни у 1981 році.
С.П. Леонтович – автор багатьох архітектурних проектів: у 1950 році спільно з Р. Шаховою здійснив проект реконструкції московського Бородінського моста, проект Електрозаводського моста, центрального входу московського цирку, головної площі у Внуківському аеропорту.
Усі ці досягнення будуть у майбутньому архітектора. А поки перед глядачем предстає молодий чоловік, за плечима якого навчання в Московському реальному училищі (1916 р.), потім у Московському комерційному інституті на архітектурному факультеті (1916–1924 рр.).
Портретований зображений у невимушеній, розкутій позі. Відчувається гармонійне поєднання оптимізму, молодості, сили і радості життя. Спокійне, вольове обличчя з уважним поглядом розумних карих очей виражає гідність, упевненість у завтрашньому творчому дні. Костюм вирізняється деяким лиском, перед глядачем модний, стильний, з тонким смаком інтелігент.
Портрет, написаний у кращих традиціях реалістичного мистецтва, відображає пульс епохи 30-х років ХХ ст. У цей час автор портрету П.І. Келін – особа, що вже творчо склалася, з великим життєвим і художнім досвідом. Зерна науки, що посіяли в душі і серці художника його викладачі, найбільші майстри реалістичної школи російського живопису А.Ю. Архипов і В.О. Сєров під час навчання в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури, дали свої плодоносні сходи. Скромний, дуже стриманий Архипов завжди міг діловими порадами допомогти своїм учням, привнести мажорність і життєстверджуючий початок у художні твори. У підході до натури Сєров володів важливою властивістю – сміливістю. Ця сміливість входила в «стиль Сєрова» в мистецтві. Його цікавить характер людини, перш за все зі всією складністю внутрішніх переживань, гострота зовнішньої психологічної характеристики.
Робота П.І. Келіна «Портрет архітектора С.П. Леонтовича» вирізняється живописним темпераментом, емоційною насиченістю образу. 

Портрет архитектора С.П. Леонтовича

Детальніше...
 
ПЕЙЗАЖ. СУХУМІ

   ПЕТРИЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ ГАЛАКТІОНОВИЧ

   (1895-1964)


 Анатолій Галактіонович Петрицький належав до щасливо обдарованої натури, талант якої був воістину багатогранним. Він писав картини, сфокусувавши в них драматизм людського життя, був оригінальним художником театру, вніс вагомий внесок в оформлення книги. Найплідніше працював майстер у портретному жанрі, особливо це відноситься до 1920-х початку 1930-х років часу створення серії портретів діячів української культури.
Музейні твори – графічний портрет композитора Михайла Вериківського, який до недавнього часу вважався втраченим і «Пейзаж. Сухумі», – серед помітних творів у творчій спадщині художника.
Історія їх надходження в колекцію традиційна. У 1977 році музейні колеги старшого покоління придбали їх у Києві у дружини живописця, за майже символічну суму.
Ймовірно, саме це надходження творів до музею і уберегло роботи від забуття, а можливо і зникнення.
1930-і роки в творчості Петрицького – період ліризму. Подібно багатьом художникам тих років, він відкриває поезію природи. Його живопис стає вишуканим, колірна гама яснішає.
На полотні українського художника, зображений сонячний, емоційний куточок столиці Абхазії – Сухумі.
Стрімко вибігає вгору схил гори, на якому збереглася частина стародавньої вежі і що йде в глибину, глуха сіра стіна. Далі, за ними, в смарагдовій зелені дерев – будови з яскравими червоно-оранжевими і малиновими крівлями. Вище, біля будиночків, на фоні моря ефектно виглядають стрункі кипариси і самотнє дерево з химерною кроною.
Вивчаючи природу, Петрицький спирався на досягнення попередників-пейзажистів. При цьому, як творча людина, талановитий живописець, він не повторює прийомів старих майстрів, а вивчає і використовує їх досвід у своїй образній системі.
Пейзаж Сухумі був написаний А.Г. Петрицьким у 1930-му році, часу вступу до художнього об’єднання «Жовтень». У цьому ж році він був удостоєний звання заслуженого художника України.
Безумовно, А.Г. Петрицький належав до славної когорти українських художників-реформаторів, в яку, окрім нього можна включити братів Кричевських, Льва Крамаренка, Михайла Жука. Його творчість відмічена самобутністю, сміливим новаторством, невпинним пошуком. 

Детальніше...
 
ДІВЧИНКА З КНИГОЮ

 

   ЧЕРНИШОВ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

   (1885-1974)


 Микола Михайлович Чернишов – відомий російський живописець, монументаліст, педагог, заслужений художник РРФСР належить до старшого покоління майстрів радянського мистецтва.
Головна тема його творчості – це тема юності як символу вічного оновлення людини й природи. Образи дівчаток-підлітків, носіїв чистоти і людяності, проходять через усе його мистецтво.
У період свого творчого розквіту (1920-1930), вже обіймаючи посаду завідуючого відділенням монументального живопису у Вхутеїні, Чернишов продовжував залишатися вірним знайденій колись і виношеній як ідеал, темі: він пише «Дівчинку з книгою» (1927). (У 1964 р. портрет був переданий музею ДХВіП СРСР).
Показана крупним планом фігура дівчинки «зрізана» біля колін краєм полотна. Поворот у три чверті надає їй більшої легкості й динамізму, які підсилюються жестами рук (права рука стискає ліву, утримуючу книгу). Ретельно підібрані художником нечисленні деталі: чорний бант і коса, перекинута на груди – все це разом надає зображенню закінченості й монументальної значимості. Чернишов пише не портрет у прямому значенні цього слова, не індивідуальне зображення, а створює типовий образ тендітної та граційної міської дівчинки.
"Я малював не стільки схожість, скільки вираз їх юних ликів. Здивування, внутрішня схвильованість баченням світу, що відкривається їм ..." 

Детальніше...
 
АВТОПОРТРЕТ

   Лабас Олександр Аркадійович

   (1900-1983)


У рамках мистецтва 20-х років ХХ століття ясно і виразно виявляється тяжіння до станкового живопису. У 1925 році на першій своїй виставці організовується художнє об’єднання молодих художників – Товариство станковістів (ОСТ). Один з членів-засновників ОСТа – О.А. Лабас, разом з О.Г. Тишлером, О. Дейнекою, Ю. Піменовим, Д. Штеренбергом затверджував станкове мистецтво, в якому сучасний зміст виражався в гострій художній формі.
Народився Олександр Аркадійович Лабас в 1900 році в Смоленську. У дитинстві займався у приватній студії смоленського художника Віталія Мушкетова. У 1910 році сім’я переїздить до Риги, а згодом до Москви, де впродовж 1912 – 1917 років О.А. Лабас вчився в Строганівському художньому училищі. У 1916 році він також відвідував приватну студію Іллі Машкова, а в 1917 році – вільні художні майстерні, де вчився у Петра Кончаловського.
У 1922 – 1925 роках належав до художньої секції «Культур-Ліги» в Москві.
Дві живописні роботи О.А. Лабаса «Автопортрет» і «Московський трамвай» надійшли в 1979 році з Москви, з авторської майстерні. Вони належать до раннього періоду творчості художника. Інтенсивне життя міста, нова техніка, дух епохи перенесені на полотно в міському пейзажі «Московський трамвай», датованому 1939 роком.
Невеликий, але дуже виразний «Автопортрет», створений у 1933 році. Модель – сам художник, злегка повернувши обличчя до глядача, він уважно і допитливо дивиться з полотна.
У портреті автор ставить перед собою завдання розкрити характер, внутрішню суть і, звичайно ж, особливості вигляду портретованого. Композиція, колорит залежать від цього і служать віддзеркаленню поставленої мети.
Робота виконана з досить ретельно виписаними деталями, що, загалом, не типово для творчої манери О.А. Лабаса.
У грудні 2007 – січні 2008 роках обидва твори О.А. Лабаса експонувалися в Національному художньому музеї (Київ) на виставці «Культур-Ліга. Художній авангард 1910 – 1920-х років». Здійснення проекту було присвячене до 90-річчя створення в Києві художньої секції «Культур-Ліги». 

Детальніше...
 
ДІВЧИНА З ГРАНАТОМ

   Крамаренко Лев Юрійович

   (1888-1942)


Лев Юрійович Крамаренко належить до українських майстрів, що відіграло активну роль у становленні образотворчого мистецтва України.
Його твори пройняті любов’ю до життя, позначені індивідуальним баченням світу і своєрідністю живописної мови. Художник працював у станковому мистецтві, а також брав участь у відродженні монументальних фрескових розписів.
Одержавши ґрунтовну професійну підготовку, в 1918 році Крамаренко повертається в Україну, де починає свою педагогічну діяльність і обирається професором Академії мистецтв (1920).
Влітку 1934 роки художник їде в творче відрядження по Узбекистану, а в 1935 році – до Таджикистану. В Узбекистані майстер тривалий час працював у Самарканді і Бухарі, які надихнули його на створення великої серії архітектурних пейзажів, тематичних композицій, натюрмортів.
Крім пейзажів і натюрмортів Крамаренко писав і портрети. Один з них – «Дівчина з гранатом» – музей придбав у сім’ї художника в 1977 році.
На полотні нерухомо, дещо статично зображена смуглява дівчина з темним волоссям, ретельно пов’язаним блакитною хусткою. Обличчя портретованої напружене, відчувається, що дівчина хвилюється і дуже хоче, щоб її зображення вдалося. На обличчі, руках, білому наряді рожево-сірі рефлекси, що майстерно передають мерехтливу колірну гаму. Особливу увагу художник надає зображенню рук, в яких дівчина тримає великий яскраво-червоний гранат у зеленому листі.
Композицію врівноважує скромний натюрморт з яскравих соковитих плодів на білій драпіровці, що звисає зі стіни і м’яко стелеться зліва від моделі.
Робота яскраво демонструє еволюцію живописної манери художника. Портрет написаний вільно покладеним мазком, що гостро підкреслює пластично чуттєву форму. Характер людини виявлений точно і достатньо прямолінійно. Відображенню внутрішньої зібраності дівчини сприяє і цікава, стримана композиція, і контрастність світлотіні, і чіткість малюнка. Картина «Дівчина з гранатом» належить до якнайкращих досягнень майстра. 

Детальніше...
 
«ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець»

 
 
Сайт створено у студії Мотив