Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 

Адреса: м.Миколаїв,
    вул. Велика Морська, 47
 
Телефон:     
     +38 (0512) 37 23 67
   
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
ІКОНИ
Колекції

 

Колекція іконопису Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна налічує 194-ри живописні твори і 143 одиниці культової пластики з мідного та бронзового лиття. Її хронологічні рамки охоплюють період XVI - початку XX століть. Вісімдесят відсотків зібрання ікон належать до XIX ст.
Перші пам'ятники російського іконопису і предметів церковного ужитку почали надходити до музею з початку 1970-1980-х років. Саме в цей час музей отримав значну частину колекції ікон. Це були надходження зі Всесоюзного художньо-виробничого комбінату ім. Є.В. Вучетіча (ВХВК) в 1971-1975, 1977-1979, 1981-1983 роках, а також зі Всесоюзного художньо-виробничого об'єднання ім. Є.В.Вучетіча (1985 рік). Саме вони заклали основу для формування нового розділу в збірці музею – розділу давньоруського живопису.
Твори давньоруського живопису, що надійшли в 1871-1975 рр., поклали початок активному накопиченню і вивченню експонатів. Крім надходжень з ВХВК музей купує ікони у приватних колекціонерів. Декілька ікон було передано музею різними організаціями.
І вже в 1975 співробітники музею змогли організувати першу тематичну виставку, що дала можливість познайомити відвідувачів із зібраними іконами і культовим начинням.
Експозиція розташовувалася у першій залі музею, що знаходився о тій порі у купецькому особняку по вулиці Спаській, 22, і була відкрита напередодні Різдва 1975 року.
Згодом, тільки окремі пам'ятники колекції залишилися в постійній експозиції. Через відсутність площ твори були відправлені до запасників більш ніж на десятиліття.
У 1986 році, у зв'язку з переїздом музею до нової будівлі по вулиці Велика Морська, 47, з'явилася можливість ввести кращі твори іконопису до постійної експозиції. Їй була відведена перша зала, де у вітринах демонструвалося ще й художнє лиття, письмо емалями.
Колекція пам'ятників іконопису XVI – початку XX століть. Миколаївського обласного художнього музею їм. В.В. Верещагіна дає уявлення про поширені іконографічні типи головного, центрального образу всього староруського мистецтва - образу Ісуса Христа, Спаса, як його називали на Русі.
У зібранні зберігаються дорогоцінні пам'ятники з найчастіше використовуваними типами зображення Богоматері, як: Замилування (Єлеуса), Одигітрії, Знамення.
Образи святих - Миколая, Варвари, Параскеви П'ятниці, Іоанна Предтечі, Флора і Лавра, Сергія Радонизького, Серафіма Саровського, Георгія Победоносця і Дмитрія Солунського – і це далеко не повний перелік най шанобливих в слов'янському світі ікон, що прикрашають музейну збірку.
Особливо різноманітна іконографія Святого Миколая. Декілька творів мають житійний характер.
Серед ікон із зображенням християнських мучеників Флора і Лавра виділяється ікона XVIII століття (110х71). Ікона має своєрідну композиційну побудову. В середнику в повний зріст один проти одного зображені святі. У нижньому регістрі ікони у клеймах змальовані сцени з життя мучеників.
Сюжет «Трійці» - один з улюблених в іконопису, що сходить до Старозавітної Книги Буття.
Рідкісні варіанти «Трійці» - «Вітчизна» і «Триіпостасне Божество» - створені у XVIII – XIX століттях, але зберігають при цьому традиції попередніх часів.
Різні по композиційній побудові ікони святкового чину: «Різдво Христове», «Богоявлення», «Вхід до Єрусалиму», «Розп'яття», «Воскресіння Христове» доповнюють колекцію.
Особливий інтерес представляють п'ять датованих ікон, з них дві – підписні.
Так в 1981-1982 рр. в з ВХВК надійшли дві датовані ікони: Тихвінська ікона Божої Матері (1764 р.; 89х67) та ікона Божої Матері «Утоли моя печаль» (1786 р.; 37,5х29,5), а у 1974 і 1977 рр. - ікони «Іоанн Предтеча» (1903 р.; 31х26,5; писав В.М.Мєшков.) і «Вознесіння» (108х89; Олексій Лошков.).
Єдиною у своєму роді для музею є композиція «Страшний суд» (1799 г.; 125х98), що надійшла з ВХВК у 1972 р. Значних розмірів багатофігурне зображення представляє картини останнього суду над людством.
Заслуговують уваги ікони з окладами, де не тільки ікона, але і її дорогоцінне убрання є витвором мистецтва.
Окремо слід згадати і про так звані «примітиви». Писані вони переважно в невеликих провінційних містах і селах місцевими іконописцями. Серед наявних у колекції ікон вирізняються такі. як: «Богоматір Боголюбська», «Різдво Христове», «Чудо Георгія про змія». При архаїчній, простоті художніх образів, прагненні до деякої об'ємності, в них спостерігається увага до внутрішнього світу людини. Як правило, такі пам'ятники характеризуються яскравим, насиченим, дзвінким колористичним рішенням.
Українська ікона представлена в збірці одиничним зразком. До її числа входить одне з останніх надходжень розділу іконопису, пам'ятник XVIII століття – «Покрив Богоматері».
Нерідко придбані ікони мали, м'яко кажучи, «не експозиційний вигляд». Це можна пояснити не тільки незадовільними умовами зберігання, але і природними процесами старіння. Оліфа, якою іконописці покривали зображення, добре виявляє колір, чудово зберігає ікону від пошкоджень, але володіє властивістю з часом темніти.
В давнину на Русі знали і застосовували способи видалення оліфи, що потемніла, тобто способи "розчищання" давнього живопису. Але способи ці були трудомісткі і з часом ікони почали не розчищатися, а "підновлюватися", тобто поверх оліфи, що потемніла, писалося нове зображення. Часто на давніх іконах робилося декілька таких підновлень - у такому разі первинний живопис затулявся декількома шарами записів. Сучасні технології дозволяють повернути іконі її первинний вигляд, вдихнути у стару ікону нове життя. У цій справі музею допомагають фахівці Національного Науково-Дослідного Реставраційного центру України (м. Київ) та його філіалу в м. Одесі.
Евангелист Марк Икона XVII в.
Казанская икона Божией Матери XVII- XVIII в.
Иоанн Предтеча Икона XVIII в.
Всевидящее око Икона XIX в.
Спас Вседержитель Икона XIX в.
  Николай Чудотворец Первая половина XIX в.
 
 
 
Сайт створено у студії Мотив