Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 
Адрес: г.Николаев, 
ул. Большая Морская, 47
 

Телефоны:

 (0512) 37 23 67
 (0512) 37 23 53
 
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
 
Ніч у музеї як креативна форма роботи в умовах соціокультурних змін
Автор: Давиденко Я.К.   
10.04.2018 00:00

Сучасне музейне середовище – важлива складова соціокультурного розвитку суспільства, пов’язана з багатофункціональністю музеїв. Музеї давно трансформувалися з осередків збереження культурно-історичної спадщини країни чи окремого регіону в заклади поширення інформації та реалізації культурно-освітніх проектів і методик через демонстрацію унікальних пам’яток матеріальної культури.

І хоча музеї здавалось би зайняли свою нішу в індустрії дозвілля, дані заклади культури часто зіштовхуються з відсутністю інтересу та навіть байдужістю суспільства, а тому власне змушені шукати і впроваджувати нові моделі та форми роботи, щоб забезпечити соціальні і освітні потреби своїх громад. До загальних завдань специфічно музейного маркетингу першочергово входять залучення відвідувачів до музею, покращення якості і розширення спектру послуг, формування постійної аудиторії, формування інструментів планування візиту [4, C. 99].

Основним принципом розвитку сервісного сектору музейної культури на сучасному етапі стає опора не на об’єкти, а на людей і їх живі потреби і мінливі інтереси. Одним з актуальних завдань розвитку цього напрямку на сьогоднішній день є вивчення потреб і очікувань потенційних відвідувачів, які пов’язані з впровадженням нових комунікаційних технологій в музейну практику.

Успішність музеїв образотворчого мистецтва складно оцінити і визначити перш за все тому, що за останні роки головні пріорітети музею все більше зміщуються зі збільшення колекції в кількісному і якісному стані до залучення аудиторії. При цьому музеї все ще шукають найкращі практики в роботі з аудиторією. Така зміна пріорітетів серед музеїв орієнтує музейні ресурси на освітні цілі, а також на покращення музейного маркетингу та ширший спектр пропозиції музейних послуг.

Ефективність музею як інституту соціалізації прямо пов’язана з проблемою охоплення аудиторії. В статті Л.А. Хачатрян «Соціальна користь музею для молоді, що навчається: сутність і проблеми» вказано, що основними причинами низького рівня відвудування музеїв молоддю можна вважати те, що існують, на думку респондентів, «місця цікавіші» (40 %), а також той факт, що у людей не вистачає часу. Ці причини взаємопов’язані. Вільний час постійно скорочується, внаслідок чого його цінність постійно збільшується. Молодь шукає спосіб використати власний час найвигіднішим і найкориснішим для неї способом. Здавалось би, що може бути «корисніше» відвідування музею? Однак результати опитування показують, що відвідування даного закладу для багатьох респондентів – ризиковане витрачання часу, оскільки опитані мають сумніви щодо того, що знайдуть щось цікаве для себе, хоча для 75 % респондентів музеї цікаві. В результаті багато хто відмовляється від походу в музей і обирає надійну, тобто передбачувану по бажаному ефекту альтернативу власного дозвілля, коли можна буде розслабитися. Для більш ніж половини респондентів виявилося важливішим розслабитися, ніж «напружувати мозок» у музеї [6, С. 281].

Трансформації в соціальному і духовно-практичному житті детермінували проблему суспільної значимості більшості традиційних соціальних інститутів. Музей тут не став винятком. Функцію музеїв як місць для спілкування все частіше виконують соціальні мережі, система проведення вільного часу стала зовсім іншою. Те, навіщо раніше люди зверталися до музеїв (а це в першу чергу візуальна інформація), тепер можна знайти в інтернеті, а цінність оригіналу часто розуміють тільки спеціалісти, та й саме поняття оригінальності сьогодні сильно дискредитовано. І якщо з представниками старшого і середнього покоління музеї ще можуть говорити засобами комунікацій, які склалися в минулому, то молодь, сформована в нових соціокультурних реаліях, виступає з запитом альтернативних моделей взаємодії, що відповідає їх способам отримання інформації і образу життя. Музей епохи просвітництва – це перш за все банк знань, інформації. Музей в постіндустріальному суспільстві – банк ідей. На думку експертів і музейних спеціалістів із різних країн, нова роль музеїв полягає в тому, що вони мають перетворитися в системи зберігання, обробки і передачі інтерактивних повідомлень в певному соціальному контексті, направлених на певний соціальний контекст. Соціальну значимість сучасного музею і його комунікацію з соціокультурним середовищем в першу чергу пов’язують зі здійсненням ним діяльності в рамках функцій освіти і виховання, а також функції організації вільного часу [2, с.29-30].

В рамках діяльності відділу маркетингу Томського обласного краєзнавчого музею було проведено ряд пілотних досліджень, пов’язаних з необхідністю скоригувати діяльність музею по роботі зі шкільною і студентською аудиторією (за статистичними даними музею це найчисельніша група серед відвідувачів). 78,2 % опитаних школярів і студентів прийшли в музей вперше, 67 % вважають, що музей слід відвідувати регулярно, 88 % готові прийти в музей вдруге, до того ж 24,2 % з них хотіли б прийти з родичами (опитувались групи, організовані учбовими закладами), [4, C. 100]

В 2008-2009 роках у Волгоградському музеї образотворчого мистецтва було проведено соціологічне дослідження «Музей в твоєму житті». В серії інтерв’ю і фокус-груп школярі 10-17 років висловили свою думку про музеї. Атмосферу музею вони частіше характеризували як «містичну», «таємничу», «де зупинився час», «вічну». Коли питання стосувалися інформаційно-когнітивної області, то школярі – учасники дослідження виражали бажання дізнатися, що відчував художник, коли створював твір, що з ним відбувалося, які обставини створення роботи. В інформаційному плані на перше місце виходить особистісний аспект сприйняття витвору мистецтва. Менш за все вони хотіли дізнатися про історичний період створення твору, його стилістичні особливості.

Опитані школярі пропонували покращити існуючу експозицію за допомогою її зонування, відведення окремим роботам досить великого індивідуального простору, наповненого атрибутами з контексту або історичної епохи, або біографії художника, які використовуються для обігрування сюжетів творів живопису і скульптури. Діти постійно говорили про те, що їм важливі почуття і переживання художника, з твором якого вони вступають в діалог, для них істотний їх власний емоційний стан, переживання, настрій. Для покоління дітей 11-17 років значимим мотивом відвідування музею може стати бажання відчути поштовх, імпульс до власної творчості, спробувати себе в мистецтві, особливо коли в музеї представлені твори мистецтва, створені їх однолітками. Це покоління продемонструвало схильність до ігрового оформлення музейного простору, до театралізації, обігрування змісту творів мистецтва через культурний контекст епохи. [2, С. 33-34].

В Смоленську в рамках інформаційних днів було проведено опитування ста спеціалістів освіти, безпосередньо з шкіл міста – 65. Опитування показало такий відсоток затребуваності форм музейної пропозиції:

ü виїздні заняння в школі – 71 %;

ü театралізовані вистави – 67 %;

ü мультимедіапокази – 58 %;

ü традиційні екскурсії і лекції – 35 %;

ü     СD і DVD-диски в якості дидактичного матеріалу – 4 % [8, С. 43].

Доцільним буде зробити висновок, що і на сьогоднішній день шкільні педагоги зацікавлені у виїздних видовищних заходах, тематично інтегрованих у навчальну програму та передбачаючих використання інформаційних мультімедіа-технологій.

Для учнів молодшого шкільного віку та дошкільнят освітяни віддають перевагу театралізованим екскурсіям та майстер-класам. Театралізовані вистави допомагають «оживити сюжети давно минувших часів, сприйняти факти і явища культури» [10, С. 292], персоналізація і наочність сприяє процесу сприйняття експонатів, формуванню позитивного ставлення до культурного спадку, вироблення інтересу і поваги до минулого.

Слід підкреслити, що більшість музеїв вже не обмежується лише тематичними експозиціями чи переекспозиціями, щоб освіжити постійну колекцію та зробити її більш цікавою і сучасною для наявної та потенційної аудиторії. Музейні працівники знаходяться в пошуках нового способу показу, диверсифікації програм діяльності. В сучасному музейному світі коло музейних форм показу артефактів для аудиторії досить різноманітне. Крім традиційних форм з’являються нові, викликані активізацією ролі музеїв в культурному житті суспільства. До їх числа входять лекторії, музичні і поетичні вітальні, гуртки, музейні свята, вечори і музейні клуби. Нові форми музейної діяльності набувають музейного значення тоді, коли з їх допомогою втілюється ідея синтезу предметного середовища і мистецтва. Широко ця тенденція виражена в такій культурно-освітній практиці як ніч у музеї.

Традиція святкувати Міжнародний день музеїв відкриттям експозицій і культурно-розважальними програмами у вечірній час походить з Європи. Вперше акцію провели в Берліні в 1997 році, назвавши її «Довга ніч в музеї». Захід проводився двічі на рік в останню суботу січня і серпня. Ідея ночі в музеї з’явилася ще раніше, в 1970-х, коли музеї відкривали власні двері для безкоштовного відвідування в травневі дні, називаючи це «Весною музеїв» [7]. Ідея проводити нічні акції в музеях також пов’язана з циклом телепередач «Нічний Лувр», що мав характер міжнародного проекту. Зараз акція «Ніч в музеї» проходить в 42 країнах. Майже кілька тисяч музеїв один раз на рік розпочинають прийом відвідувачів ввечері, відкриваючи свої двері для всіх, кому цікаво побачити шедеври мистецтва в незвичний час доби. В Парижі, наприклад, «Біла ніч» має, по задуму мера Бертрана Деланое, урізноманітнити життя городян і привернути увагу туристів. На пострадянському просторі же організатори планують таким чином охопити нову аудиторію, перш за все молоді, що віддає перевагу нічному стилю життя. Враховуючи кількість відвідувачів і навіть черги, за кілька годин музеї відвідала значно чисельніша група гостей, ніж в звичайні дні [9].

Ніч у музеї – комплексна форма культурно-освітньої діяльності, в структуру якому можуть входити елементи театралізованої вистави, вернісажі, екскурсії, тематичні вечори, лекції, майстер-класи, круглі столи, мультимедійні презентації, кінолекторії, концерти, об’єднані загальною темою. В рамках такої концепції предметне історико-культурне середовище постає у симбіозі з музикою, танцем, літературою. Це дає можливість глибше передавати образ епохи, всебічніше занурити глядача в її атмосферу.

Ніч у музеї може бути досить різноманітною за своїм сюжетом, по драматичному наповненню і методам організації:

  1. 1.Театралізовані вистави, екскурсії з елементами театралізації.

Одним з нових нестандартних підходів до організації експозиції виступає їх «театралізація», коли в основі експозиції лежить драматургічно осмислений візуально-просторовий художній образ.

Людям (свідомо чи несвідомо) властиве бажання побачити і переосмислити мистецтво попередніх епох історії, показати нерозривний зв'язок мистецтва з предметною аурою історичних епох через костюми, інтер’єрний і атрибутивний антураж, зберегти чи реконструювати зникаюче традиційне етнічне мистецтво в глобалізованому надетнічному сучасному світі.

Ідея «оживити» музейні експонати і виставковий простір не нова і сягає живих скульптур модерну, скандальних перформансів дадаїстів, знаменитої паризької виставки 1921 року. На цій акції дадаїстів виставкова зала була без світла, Андре Бретон робив вигляд, що підсвічує експонати, запалюючи сірники, Луї Арагон мявчав і т.д. З того часу перформанс, хеппенінг і інсталяція стали повноправними частинами мистецтва [3, С. 191].

Під час театралізованої екскурсії відвідувачі можуть побачити «оживших» персонажів з полотен музейного зібрання, або сам екскурсовод засобами реконструйованого костюму та реквізиту постає в образі конкретної історичної персоналії. В залах музею наче оживають великі історичні діячі чи звичайні люди, що зображені на картинах чи втілені в скульптурних композиціях. Часто такий вид ночі в музеї передбачає участь в заході спеціально підготованих акторів, що не належать до числа музейних співробітників, та наявність специфічного реквізиту.

Герої творів мистецтва, що перестали статично залишатися на місці, - один з найпопулярніших засобів театралізації, що використовується в рамках ночі в музеї в різних закладах. Для прикладу у 2012 році Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна пропонував відвідувачам тематичну екскурсію «Скульптура в експозиції музею», де були присутніми оживші скульптури.

У 2014 році в даному закладі ніч в музеї носила назву «Картини оживають вночі». Присутніх зустрічала княгиня Ольга, що зверталась до нащадків; черниця біля ікони «Різдво Христове» розповідала легенду про народження Ісуса Христа; Купальниця з полотна невідомого художника першої половини ХІХ ст. школи Брюллова, яке експонується серед творів портретного живопису ХVІІІ-ХІХ ст., описувала біблійне сказання про Давида і Вірсавію; біля картини І.К. Айвазовського «Пушкін на березі Чорного моря» розгорталася сцена між О.С. Пушкіним і княгинею Воронцовою, з якою поет познайомився під час заслання на Південь. Завершувалась ніч в музеї тим, що екскурсовод звертала увагу присутніх на «Жіночий портрет» М.Д. Кузнєцова, де ймовірно зображено одеську актрису Ашкіназі, і пропонувала уявити що відвідувачі знаходяться в поетично-музичному салоні акриси, де можна послухати романси її виконання, а біля картини О.О. Мурашка «Дівчина у жовтому» героїня полотна зачитувала вірші поетеси І. Одоєвцевої.

  1. 2.Літературно-музичні композиції, тематичні музичні виступи та концерти.

Значним стимулятором переживань відвідувача виступає музичне оформлення експозиції. Мета музики, що звучить в залах музею, – створити певну атмосферу, перенести відвідувача в епоху, країну, культуру, які представляють експонати. Музичні виступи можуть доповнювати та урізноманітнювати екскурсію, а можуть виступати окремим заходом в рамках проведення ночі в музеї.

Драматична подача матеріалу, що виражається в «ожившому» чи «зазвучавшому» експонаті, – новий тип виставкової експозиції, спорідненої з початково близькими музейній практиці сферам – театральним і храмовим дійствам.

У 2017 році Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини запросив відвідувачів ночі в музеї на концерт джазової музики та композицій 20-х років ХХ ст., а Миколаївський обласний художній музей імені В.В. Верещагіна – на концерт старшого викладача Дитячої музичної школи №2, композитора, музикознавця Еліни Образцової, Музей театрального, музичного і кіномистецтва України – на музичний перформанс.

  1. 3.Творчі майстерні, майстер-класи.

Головна мета творчої майстерні – залучення відвідувачів музею до культурно-історичного спадку, а також до історії через самостійне виготовлення своїми руками предметів в різних художніх і декоративних техніках.

Творча майстерня передбачає практичну діяльність, тобто проведення того чи іншого майстер-класу.

Таким чином майстер-клас стає однією з ефективних форм роботи з населенням і дане поняття широко використовується у багатьох сферах діяльності людини, в тому числі і в музеї. Майстер-клас – це ефективна форма передачі знань і умінь, обміну досвідом навчання і виховання, центральною ланкою якої є демонстрація оригінальних методів освоєння визначеного змісту при активній ролі всіх учасників заняття.

Робота може проходити прямо поряд з діючими виставками, коли під час теоретичної частини учасники дізнаються, як розвивались окремі жанри мистецтва, ведуть мову про основні правила колористики, техніки декоративного мистецтва, класичне і сучасне мистецтво, знайомляться з роботами відомих митців.

У 2016 році в Державному музеї мистецтв імені А. Кастєєва міста Алмати ніч в музеї проходила в формі арт-містерії: в залах звучала музика, за умовами організаторів театралізована вистава передбачала наявність масок у відвідувачів. Для бажаючих виготовити цей аксесуар власними силами музейні працівники проводили майстер-клас.

у 2013 році Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна здивував відвідувачів японською чайною церемонією, яку проводила голова Миколаївського культурного товариства «Татікадзе».

  1. 4.Музейний квест.

Така нова форма роботи як виставка-квест поєднує в собі нестандартну експозицію і захід, розрахований на дітей і дорослих. Квест – це як правило ігрова активність, під час якої учаснику (учасникам) потрібно пройти низку перешкод в кімнаті з експозицією для досягнення певної мети, розгадки головної ідеї такого інтерактиву. Квест в музеї – це особливий вид гри і незвичний вид екскурсії. Якщо музей займає велику площу з наявним простором на вулиці чи є музеєм під відкритим небом, існує варіант проведення квесту на примузейній території.

Формою квесту, який використовують для роботи з дітьми, може бути пошук скарбу по залах музею. В Національному музеї історії України розроблені програми «В пошуках скарбів» чи «Дари богів» – це квест-ігри, під час яких діти виконують різні завдання, паралельно знайомлячись з історією України.

Ще одну форму квесту запропонував Санкт-Петербурзький музей Фаберже, де оголосили конкурс для любителів творчості Амадео Модільяні, Хаїма Сутіна чи Моісея Кіслінга. Відвідувачкам ночі в музеї запропонували самостійно відтворити образи з легендарних картин зазначених авторів, перевтілившись у героїв з полотен. Переможців визначали за найвдалішою реконструкцією костюму і портретною схожістю.

  1. 5.Лекторії, круглі столи, наукові читання.

Лекторій або тематична програма захід, що спирається на освітній компонент музейних практик. Наукові співробітники музею читають лекції різної тематики, присвячені тому чи іншому аспекту мистецтва. Крім традиційних лекцій чи конференцій ніч в музеї в формі лекторію може відбуватися в форматі кінолекторію, відкритого засідання літературного клубу, авторських читань, дискусії з модератором чи запрошеними спікерами, музичного лекторію, дебатів, інтелектуальних ігор, творчих зустрічей тощо.

Ніч в Музеї історії Києва в 2017 році проходила в скандинавському стилі. Можна було відвідати дискусії, лекції з історії і літератури, розповіді про подорожі, про стиль життя скандинавів.

  1. 6.Авторські екскурсії.

Авторська екскурсія як форма роботи є авторською розробкою, адаптованою до різновікових груп і передбачає виклад екскурсійного тексту певної специфіки чи теми в контексті традиційної для музею експозиції. Лектор може висвітлити певну проблематику чи зробити акцент лише на одному з компонентів обраної теми. Авторська екскурсія може проходити в формі екскурсії «таємними» приміщеннями музею – фондосховищами чи підземеллями музеїв за умови, що це дозволяє архітектура локації.

Національний музей мистецтва імені Богдана і Варвари Ханенко до ночі в музеї 2017 року презентував авторські екскурсії «Захід відкриває Схід», «Таємна люлька Шерлока Холмса. Історії опіумних залежностей», «Прихована чайна суперечка» (про далекосхідні чайні традиції), «Турецька гроза: Османська імперія в масовій культурі європейців ХVІ-ХVІІІ ст.».

  1. 7.Інтерактивні інсталяції і тематичні фотозони, аудіо-екскурсії.

Поняття інтерактивності прийшло в музей зі світу інформаційних технологій. За змістом інтерактивність – це така взаємодія користувача з системою, за якого система відгукується на дії користувача, тобто система передбачає змістовний зворотній зв’язок [1, С. 13].

Інтерактивні інсталяції допомагають видовищно і максимально інформативно продемонструвати контент. Мультімедіа-рішеннями в музейних заходах стають окремо виділені кіно зони, інтерактивні мультітач-столи з завданнями, голографічні вітрини, відеомеппінг (сучасний напрямок в аудіовізуальному мистецтві, що представляє собою 3D-проектування зображень або анімації на фізичному об’єкті з урахуванням їх геометрії і розташування в просторі), аудіогіди. Для груп відвідувачів з обмеженими можливостями є варіанти інтерактивних інсталяцій з підйомними механізмами, з активізацією тактильних відчуттів, з використанням абетки Брайля [5].

Фотозони можуть імітувати інтер’єр представленої в експозиції картини чи приміщення епохи, що відповідає експонатам, підсилюючи враження і доповнюючи атмосферу заходу.

Працівники Київської фортеці у 2017 році представляли інтерактивну екскурсію «Прогулянка з бароном і баронесою Мюнхаузен». Крім прогулянки Київською фортецею з бароном та тематичною фотозони «Той самий Мюнхаузен», жителям столиці та гостям міста пропонувалася інтерактивна радіо-екскурсія по Косому каноніру і відвідування камери політв’язнів та смертників.

Характеристика означених форм роботи показує, що ніч у музеї як форма роботи може передбачати партнерську модель взаємодії кластеру культурних закладів і установ. Для репрезентації музейного інформаційного продукту музейні працівники конкретної інституції поєднують свої зусилля зі спеціалістами з музейного середовища чи інших напрямків діяльності, що дозволяє реалізовувати спільні проекти. Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна активно взаємодіє з засобами масової інформації, Миколаївським академічним художнім російським драматичним театром, Миколаївським академічним українським театром драми та музичної комедії, Молодіжним народним студентським театром університету культури «С.Т.У.К», Миколаївською філією Київського національного університету культури і мистецтв, Миколаївським коледжем культури і мистецтв, Дитячими музичними школами №2 і №5, Миколаївською обласною філармонією, Обласним палацом культури, Спілкою вірмен України Миколаївської області та іншими.

Музей, заходи якого спрямовані на співучасть і партнерство, існує в середовищі, де інформації занадто багато, а в дефіциті здатність до синтезу, навігації, продуктивної кооперації і генерації оригінальних ідей. Невідомо, які саме знання будуть істотними в світі, що непередбачувано розвивається, які галузі стануть полем діяльності для наступного покоління професіоналів. Тому центр зусиль переноситься з передачі знань на розвиток навиків і компетенцій, які дозволять існувати в середовищі, де неможливі точні прогнози і заздалегідь задані образи дій [1, С.19].

Таким чином для реалій сучасного світу сама споруда вже не виступає музеєм – музей це взаємовідносини між мистецтвом і аудиторією. Сучасні музеї займають активну творчу позицію в суспільстві, вони не тільки зберігають і представляють об’єкти культурного спадку, але й створюють нове культурно-суспільне середовище.

Ніч в музеї як форма роботи забезпечує «занурення» відвідувачів в ідею, тему і концепцію експозиції, забезпечуючи її багаторівневу інтерпретацію, надаючи можливість поглибленого сприйняття експонатів и відтворюючи умови їх побутування і реальні явища.

Музей виступає специфічним сценічним простором, де силами експозиціонерів і художників-оформлювачів «оживають» і засобами музейними та запозиченими з інших видів видовища інсценуються історичні події, факти біографій, літературні і художні твори і т.д.

 

 

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив