Улюблений багатьма миколаївцями Художній музей ім. В. В. Верещагіна 6 червня 2014 року зустрів свій 100-річний ювілей і нині продовжує активно працювати. Упродовж століття музей кілька разів змінював своє місцезнаходження, про це пам'ятають старожили міста і про це оригінально розказують твори миколаївських художників, на яких відображені будівлі, де в різні роки знаходився Миколаївський художній музей. Такі живописні і графічні твори можна назвати своєрідними «портретами» музею.

Кожний художній образ музею, створений миколаївськими художниками – О. Д. Покосенком, О. М. Махерваксом, С. Ф. Сенкевич, О. М. Катіловим, Г. В. Семерньовою – не тільки реалістично передає архітектурний об'єкт, але й виражає їх особисте ставлення до музею.

У 2005 році МОХМ ім. В. В. Верещагіна прийняв у дар від миколаївського художника Олександра Даниловича Покосенка прекрасну картину, яка має художню та історичну цінність – «Старий Миколаїв. Гауптвахта на Соборній площі. Пам'ятник адміралу Грейгу». Зображений художником архітектурний пейзаж старого Миколаєва, вміщував і пам'ятник, і історичну будівлю гауптвахти морського відомства, де з 1914 по 1934 рік розташовувався Миколаївський художній музей. На жаль, ця будівля давно знищена.

Але створений в 1999 році твір О. Д. Покосенка – «Старий Миколаїв. Гауптвахта на Соборній площі. Пам'ятник адміралу Грейгу» містить своєрідний перший «портрет» будівлі Художнього музею ім. В. В. Верещагіна. Архітектура старого міста – давня і постійна пристрасть талановитого живописця, який народився і живе в Миколаєві все життя.

У 70-х роках ХХ століття в нашому місті активізувалося нове будівництво. В цей час зносили багато старих будинків, і архітектурна старого міста безповоротно зникала. Прагнення зберегти красу, яка безповоротно гинула, спонукало Олександра Даниловича до створення міських пейзажів. Він почав писати свою велику серію «Старий Миколаїв», яка сьогодні налічує більше 150 картин. Поступово ця тема стала домінуючою в його творчості. О. Д. Покосенко – один з не багатьох митців, хто художньо досліджує Миколаїв. Старовинні будівлі, що збереглися, він пише з натури, а образ довоєнної архітектури Миколаєва зберегла прекрасна пам'ять художника. Для відтворення дореволюційного обличчя міста майстру доводиться здійснювати художньо-історичну реконструкцію, спираючись на численні історичні документи, старі фотографії і ін. Олександр Данилович, що недавно відзначив своє 90-річчя, повний сил і нових планів створення художнього літопису рідного міста.

Справжнім співцем Миколаєва був і художник Олександр Матвійович Махервакс. Він віртуозно володів складною і вишуканою графічною технікою – пастеллю. О. М. Махервакс народився 1927 року в Миколаєві. Після закінчення Одеського художнього училища ім. Грекова в 1951 році повернувся в рідне місто і працював художником-оформлювачем на художньо-виробничому комбінаті. У 1984, 1989 роках з успіхом пройшли його персональні виставки. А в 1992 році відбувся його прощальний вернісаж у Миколаївському обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна. У 1993 році художник емігрував до Ізраїлю, де і жив до останніх своїх днів (помер у Хайфі в 2000 р.).

Перед від'їздом художник подарував музею 22 пастельних і 6 живописних робіт. Серед них прекрасний графічний твір «Костьол у Миколаєві», створений в 1989 році в улюбленій автором техніці пастелі. Пейзаж «Костьол в Миколаєві» відтворює вид відомої в місті будівлі, яка у різний час служила різним цілям. Художник реалістично зобразив культову будівлю, споруджену з червоної цеглини в романсько-готичному стилі, яка в незмінному вигляді чудово збереглася і донині. Саме в цій будівлі знаходився художній музей з кінця 1930-х до початку 1940-х років. Твір Олександра Матвійовича Махервакса «Костьол у Миколаєві», «портрет» Художнього музею ім. В. В. Верещагіна в нетривалий, але дуже непростий період життя музею довоєнної і воєнної пори.

Миколаївські художники завжди з особливою теплотою згадують часи, коли художній музей розташовувався в невеликій, але дуже затишній будівлі невеликої купецької садиби. Близьке сусідство з Миколаївською дитячою художньою школою, привносило в тихе академічне життя музею елементи, хоча і галасливого, але щирого й радісного життя майбутніх художників.

У цей час активно зміцнювалася і розвивалася співпраця двох творчих організацій Художнього музею і Спілки художників. Миколаївські художники дуже часто відвідували музей. Окрім суто робочих і творчих відносин між художниками і працівниками музею зав'язувалася щира дружба споріднених духом і інтересами людей. У музеї часто експонувалися виставки, відбувалися обговорення і диспути. Про цей особливий щирий дух «старого музею» (так в даний час називають миколаївські художники той музей, що колись розташовувався на вулиці Спаській, 34 (нинішня адреса будівлі – Спаська, 22)), часто згадує і заслужений діяч мистецтв України, голова миколаївського «Клубу жінок художниць» Серафима Федорівна Сенкевич.

Саме будівлі «старого музею» присвячена її картина «Музей ім. Верещагіна».

На фоні зимового пейзажу зображений фасад музею з вишуканими архітектурними елементами і фрагмент будівлі дитячої художньої школи, біля дверей якої юрмляться діти. У центрі композиції зображено троє людей, які невимушено розмовляють. Це реальні особи, яких особисто добре знала автор картини: Блінова Світлана Михайлівна, яка у свій час працювала в музеї, і два миколаївських художники. Безумовно, зустріч їх біля музею не випадкова. Загальний мажорний настрій твору вдало підкреслює світлий яскравий колорит картини. С. Ф.  Сенкевич написала цей прекрасний твір у 1986 році, художньо і історично зафіксувавши останні місяці перебування музею в цій будівлі, адже в березні цього ж року музей вже почав своє велике «переселення» за новою адресою: вул. Велика Морська, 47. Саме як подарунок художньому музею на його «новосіллі», ця картина була замовлена у художниці С. Ф. Сенкевич нашими колегами – колективом Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Урочисте вручення подарунка відбулося 28 березня 1986 року.

Створенню художнього образу цієї будівлі музею (вул. Спаська, 22) присвячена і робота миколаївського художника О. М. Катілова «Колишній музей ім. В. В. Верещагіна (2005), яка поповнила своєрідну тематичну групу робіт. На картині автор відтворив і старовинну будівлю, яка відрізняється багатством архітектурного оздоблення, і фрагмент життя міської вулиці в погожий літній день. Тихим шармом непримітної краси Миколаєва віє від цього чудового полотна.

Твори Олександра Михайловича Катілова, присвячені Художньому музею ім. В. В. Верещагіна, не випадкові у творчій спадщині художника. З 1965 року, після переїзду до Миколаєва з Сибіру, художник закохався в старовинну, своєрідну архітектуру південного міста. Щороку він неодмінно створює декілька десятків архітектурних пейзажів міста. Невеликі за розмірами, природні за колоритом його пейзажі зігріті особливим почуттям любові. На початку 1990-х років художник розпочав нову серію пейзажів – «Визначні архітектурні пам'ятки Миколаєва», – яку він продовжує і донині.

Ідею написання на полотні величної будівлі Художнього музею (вул. Велика Морська, 47) О. М. Катілов виношував довго. Він, перш за все, хотів показати характерні чіткі риси складного стилю споруди. Художник створив велику кількість етюдів і малюнків, вибираючи найвдаліший ракурс. Оскільки влітку фасад будинку закривають дерева, то художник вибрав зимову пору року для чіткості зображення саме архітектурних елементів. «Несмотря на классическую строгость, здание выглядит довільно импозантно, а живописные детали сближают его с модерном», –стверджує доктор технічних наук, професор, відомий дослідник архітектури Миколаєва Ю.  С.  Крючков у своїй книзі «Архітектура старого Миколаєва».

У 2005 році в Миколаївському обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна експонувалася персональна виставка творів члена творчого об'єднання «Прибужжя», члена «Спілки майстрів народної творчості України» О. М. Катілова, присвячена 60-річчю з дня народження художника. Після її закінчення один з експонатів – твір «Музей ім. В. В. Верещагіна», написаний спеціально для цієї виставки в 2005 році, – автор передав у дар музею. Так в колекції з'явився ще один твір, присвячений художньому музею, який також можна назвати своєрідним «портретом» музею.

Виявом благородної щедрості став ще один дарунок Олександра Михайловича Катілова. 28 березня 2014 року художник подарував музею картину під назвою «Осінь у Миколаєві. Музей В. В. Верещагіна». Цю роботу він створював як подарунок, присвячений 100-річному ювілею музею. Цей живописний твір виконаний на високому художньому рівні, але, напевно, найголовніше, що він зігрітий великою щирою любов'ю автора до музею і мистецтва.   Створена в 2014 році картина «Осінь у Миколаєві. Музей В. В. Верещагіна» стала ще одним правдивим «портретом» музею, що зберіг для історії його сучасний вигляд на початку XXI століття.

Навіть для відомих художників, які вже мають власний неповторний художній стиль, персональна виставка творів у Миколаївському обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна – важлива подія. Картина «На виставку. Музей В. В. Верещагіна», створена в 2009 році заслуженим художником України, членом НСХУ Галиною Вікторівною Семерньовою, присвячена саме такій події. Вона стала ще одним оригінальним «портретом» Художнього музею. На полотні відтворено будівлю музею у сонячний погожий день. Яскрава зелень дерев ефектно виділяється на бордовому фоні нижньої частини музейного фасаду. Рекламний щит сповіщає про діючі в музеї виставки. До музею поспішають люди, багатьох з них відразу можна впізнати – це миколаївські художники і друзі музею – постійні відвідувачі музейних заходів. Картина оповідає про подію, що відбувається в музеї, – відкриття виставки творів художниці Г.  В.  Семерньової. Ця прекрасна робота поповнила колекцію музею в святковий для музею день – 6 червня 2009 року – 95-річчя Миколаївського обласного художнього музею В. В. Верещагіна. Вона була одним з найкращих подарунків, не тільки тому, що виконана з великою майстерністю, але і тому, що засвідчила щиру дружбу музею і миколаївських митців.

«Портрети» Художнього музею, створені миколаївськими художниками, будучи маленькою, але дуже цінною частиною багатотисячної музейної збірки, образотворчо і дуже своєрідно відтворюють основні віхи славної більш ніж 100-літньої історії існування музею у Миколаєві.

Лідія Одегова, завідувач

науково-методичного сектору

МОХМ ім. В. В. Верещагіна.