«Портрети» Художнього музею |
Публикации |
Улюблений багатьма миколаївцями Художній музей ім. В. В. Верещагіна 6 червня 2014 року зустрів свій 100-річний ювілей і нині продовжує активно працювати. Упродовж століття музей кілька разів змінював своє місцезнаходження, про це пам'ятають старожили міста і про це оригінально розказують твори миколаївських художників, на яких відображені будівлі, де в різні роки знаходився Миколаївський художній музей. Такі живописні і графічні твори можна назвати своєрідними «портретами» музею. Кожний художній образ музею, створений миколаївськими художниками – О. Д. Покосенком, О. М. Махерваксом, С. Ф. Сенкевич, О. М. Катіловим, Г. В. Семерньовою – не тільки реалістично передає архітектурний об'єкт, але й виражає їх особисте ставлення до музею.
У 70-х роках ХХ століття в нашому місті активізувалося нове будівництво. В цей час зносили багато старих будинків, і архітектурна старого міста безповоротно зникала. Прагнення зберегти красу, яка безповоротно гинула, спонукало Олександра Даниловича до створення міських пейзажів. Він почав писати свою велику серію «Старий Миколаїв», яка сьогодні налічує більше 150 картин. Поступово ця тема стала домінуючою в його творчості. О. Д. Покосенко – один з не багатьох митців, хто художньо досліджує Миколаїв. Старовинні будівлі, що збереглися, він пише з натури, а образ довоєнної архітектури Миколаєва зберегла прекрасна пам'ять художника. Для відтворення дореволюційного обличчя міста майстру доводиться здійснювати художньо-історичну реконструкцію, спираючись на численні історичні документи, старі фотографії і ін. Олександр Данилович, що недавно відзначив своє 90-річчя, повний сил і нових планів створення художнього літопису рідного міста.
Перед від'їздом художник подарував музею 22 пастельних і 6 живописних робіт. Серед них прекрасний графічний твір «Костьол у Миколаєві», створений в 1989 році в улюбленій автором техніці пастелі. Пейзаж «Костьол в Миколаєві» відтворює вид відомої в місті будівлі, яка у різний час служила різним цілям. Художник реалістично зобразив культову будівлю, споруджену з червоної цеглини в романсько-готичному стилі, яка в незмінному вигляді чудово збереглася і донині. Саме в цій будівлі знаходився художній музей з кінця 1930-х до початку 1940-х років. Твір Олександра Матвійовича Махервакса «Костьол у Миколаєві», «портрет» Художнього музею ім. В. В. Верещагіна в нетривалий, але дуже непростий період життя музею довоєнної і воєнної пори.
Миколаївські художники завжди з особливою теплотою згадують часи, коли художній музей розташовувався в невеликій, але дуже затишній будівлі невеликої купецької садиби. Близьке сусідство з Миколаївською дитячою художньою школою, привносило в тихе академічне життя музею елементи, хоча і галасливого, але щирого й радісного життя майбутніх художників. У цей час активно зміцнювалася і розвивалася співпраця двох творчих організацій Художнього музею і Спілки художників. Миколаївські художники дуже часто відвідували музей. Окрім суто робочих і творчих відносин між художниками і працівниками музею зав'язувалася щира дружба споріднених духом і інтересами людей. У музеї часто експонувалися виставки, відбувалися обговорення і диспути. Про цей особливий щирий дух «старого музею» (так в даний час називають миколаївські художники той музей, що колись розташовувався на вулиці Спаській, 34 (нинішня адреса будівлі – Спаська, 22)), часто згадує і заслужений діяч мистецтв України, голова миколаївського «Клубу жінок художниць» Серафима Федорівна Сенкевич. Саме будівлі «старого музею» присвячена її картина «Музей ім. Верещагіна».
Створенню художнього образу цієї будівлі музею (вул. Спаська, 22) присвячена і робота миколаївського художника О. М. Катілова «Колишній музей ім. В. В. Верещагіна (2005), яка поповнила своєрідну тематичну групу робіт. На картині автор відтворив і старовинну будівлю, яка відрізняється багатством архітектурного оздоблення, і фрагмент життя міської вулиці в погожий літній день. Тихим шармом непримітної краси Миколаєва віє від цього чудового полотна.
Ідею написання на полотні величної будівлі Художнього музею (вул. Велика Морська, 47) О. М. Катілов виношував довго. Він, перш за все, хотів показати характерні чіткі риси складного стилю споруди. Художник створив велику кількість етюдів і малюнків, вибираючи найвдаліший ракурс. Оскільки влітку фасад будинку закривають дерева, то художник вибрав зимову пору року для чіткості зображення саме архітектурних елементів. «Несмотря на классическую строгость, здание выглядит довільно импозантно, а живописные детали сближают его с модерном», –стверджує доктор технічних наук, професор, відомий дослідник архітектури Миколаєва Ю. С. Крючков у своїй книзі «Архітектура старого Миколаєва».
Виявом благородної щедрості став ще один дарунок Олександра Михайловича Катілова. 28 березня 2014 року художник подарував музею картину під назвою «Осінь у Миколаєві. Музей В. В. Верещагіна». Цю роботу він створював як подарунок, присвячений 100-річному ювілею музею. Цей живописний твір виконаний на високому художньому рівні, але, напевно, найголовніше, що він зігрітий великою щирою любов'ю автора до музею і мистецтва.
«Портрети» Художнього музею, створені миколаївськими художниками, будучи маленькою, але дуже цінною частиною багатотисячної музейної збірки, образотворчо і дуже своєрідно відтворюють основні віхи славної більш ніж 100-літньої історії існування музею у Миколаєві. Лідія Одегова, завідувач науково-методичного сектору МОХМ ім. В. В. Верещагіна. |