Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 
Адрес: г.Николаев, 
ул. Большая Морская, 47
 

Телефоны:

 (0512) 37 23 67
 (0512) 37 23 53
 
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
 
Художник і час
Автор: Одегова Л.І.   
04.05.2016 14:27

 

17 травня 2016 року виповнюється

 90 років від дня народження

 народного художника України

 Михайла Ряснянський (1926 – 2003)

 

Українське мистецтво невпинно збагачується новими цінностями та неминуще значення має творчість його корифеїв, серед яких гідне місце займає миколаївський художник Михайло Ряснянський. Його по праву вважають одним з найвизначніших митців, які на повний голос говорити про важливі суспільні явища життя і зберегли при цьому риси, що становлять особливу привабливість його творів: правдивість, поетичність та творчу індивідуальність.

 

Михайло Ряснянський – живописець і графік, яскравий послідовний представник реалістичного напрямку в українському образотворчому мистецтві другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст. Він першим серед миколаївських митців отримав високе звання «Народний художник України» (2001). Батьківщина відзначила Ряснянського за трудові й ратні подвиги багатьма нагородами: орденом Вітчизняної війни II ступеня, медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «Ветеран праці», Почесною грамотою ЦК Комсомолу МРСР (1957), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1986) та ін. Успішно поєднуючи творчу, педагогічну і громадську діяльність, художник жив і творив у Росії, Молдавії, Україні. Більше 30 років він прожив у Миколаєві, де напружено й активно працював до останніх днів.

Біографія великого майстра вмістила всі основні віхи подій, що відбувалися і в радянські часи, і в добу Незалежної України. Михайло Ряснянський народився 17 травня 1926 року в м. Таганрозі Ростовської області (Росія) у сім’ї столяра авіаційного заводу. Перші художні навики він отримав у гуртку при таганрозькому клубі авіаторів. Юнак мріяв у подальшому навчатися у Ростовському художньому училищі. Однак Друга світова війна внесла корективи у життєві плани. Переживши складний період окупації рідного міста, після звільнення Таганрога радянськими військами у 1943 році, 17-річний Михайло Ряснянський вступив до лав Радянської Армії. Рядовий 108-ї гвардійської, двічі червонопрапорної, ордена Суворова ІІ ступеня стрілецької дивізії Михайло Ряснянський мужньо воював на фронті. Але отримавши тяжке порання хребта, був змушений 7 місяців лікуватися у госпіталі в м. Чкалов (Оренбург). Потім – демобілізація з інвалідністю 2 групи та складний період реабілітації. Жага до життя і спорт допомогли йому зміцнити здоров’я, а непереборне бажання творити – здійснити давню мрію стати професійним художником.

У 1947 році Михайло Ряснянський закінчив Ростовське художнє училище ім. М. Б. Грекова, потім, з відзнакою, Київський державний художній інститут (1956). Його вчителями були корифеї українського національного мистецтва С. Григор’єв, Т. Яблонська. Митець працював у Ростовському відділенні Художнього фонду (1948 – 1950), Черкаській обласній організації спілки художників України (1956 – 1957). А у 1957 році переїхав до Кишинева, де одинадцять років працював викладачем у художньому училищі (1957 – 1868), потім – у Київському художньому інституті (1968 – 1970).

Під час навчання у Київському державному художньому інституті проявився ще один талант Ряснянського – талант поетичний. Спочатку це були римовані рядки у стінгазеті. Через багато років митець повернувся до віршування уже на серйозному рівні. Одна з його відомих поезій «Свинцовый март» була присвячена звільненню Миколаєва від загарбників у березні 1944 року підчас Другої світової війни, де художник-фронтовик брав участь. Долею судилося Михайлу Ряснянському, уже будучи відомим художником, повернутися до Миколаєва вдруге і на довго. За порадою товариша у 1970 р. Ряснянський відвідав місто Миколаїв і воно припало йому до душі. Тут нарешті у нього з’явилися власні квартира і майстерня, а головне – нові друзі та учні. У Миколаєві Ряснянський прожив 32 роки, сповнених і радощів, і труднощів.

Будучи членом Спілки художників з 1957, Михайло Олексійович з 1970 року почав активно працювати у Миколаївській обласній організації Національної спілки художників України (МООНСХУ). Упродовж багатьох років він був членом правління МООНСХУ, головою художньої ради. Розпочавши виставкову діяльність у 1948 році, художник постійно брав участь у обласних, всеукраїнських, міжнародних художніх виставках. Тільки персональних виставок в його творчості відбулося більше трьох десятків. Крім активної творчої роботи Михайло Ряснянський, вів велику громадську. Він був членом правління міськкому ветеранів війни і праці, президентом обласного спортклубу «Ринг», членом правління товариства «Меморіал».

Творчий спадок Михайла Ряснянського величезний – декілька тисяч живописних та графічних робіт. Він успішно працював у галузі тематичної картини, портрету, пейзажу, натюрморту. Особливе місце у творчості художника посідала тема Другої світової війни, його хвилювала історія Батьківщини та героїчна минувшина нашого краю. Він написав чудову серію портретів письменників і поетів України (80 робіт), йому позували О. Гончар, П. Загребельний, П. Глазовий та багато інших. Серед них поети, яких викохала земля Миколаївщини: Е. Январьов, Д. Кремінь, М. Вінграновський, В. Качурін, К. Голубкова, В. Пучков. А у відомому циклі творів «Однополчани» художник-фронтовик Михайло Ряснянський зобразив біля 150 бойових друзів.

Упродовж усього довгого плідного творчого шляху Ряснянський залишався вірним поборником реалізму в образотворчому мистецтві. Робота з натурою, на пленері були повсякденним правилом художника. У пошуках цікавих образів своїх сучасників та актуальних тем художник відвідував польові стани механізаторів, військові частини, тваринницькі ферми, заводи та фабрики, творчі спілки. Для художника було важливим відтворення типових характерів і ситуацій при повноті їх художньої індивідуалізації.

У колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна зберігається 35 творів (32 – живописних, 3 – графіки) Михайла Ряснянського. Вони надійшли до збірки музею за період з 1956 по 2000 роки, із них 32 роботи – дарунок автора, 3 – придбані в художника.

Більша частина музейної збірки творів Михайла Ряснянського – це живописні та графічні портрети, які можна об’єднати у декілька самостійних серій. Найбільш численна із них – серія портретів працівників сільського господарства, що включає більше 10 творів: «Портрет доярки М. А. Маринчук» (1974),«Портрет свинарки В. Х. Оцет», «Федорщак А. В. – свинарка колгоспу ім. Мічуріна (1974), «Портрет Г. В. Гапки - доярки колгоспу Шлях до комунізму», «Портрет тракториста радгоспу «Акмечетські ставки» Г. М. Гудзя» (1984), «Герой Соціалістичної праці, механізатор О. І. Іванов» (1984), «Портрет Героя Соціалістичної праці Р. Кучеренка» та ін. Кожного з портретованих осіб автор наділив глибоко індивідуальною характеристикою, що проглядається у виразах облич, поглядах, позах та навіть тлі портретів, яке зазвичай відтворює місце постійного перебування героїв (поле, ферма та ін.)

Справжніми героями свого часу були люди, що будували складні об’єкти всесоюзного значення такі як Південно-Українська АЕС. Серія живописних портретів будівників Південно-Української АЕС представляє цих трударів на полотнах – «Слюсар-монтажник ПУ ТЕЦ Блажиєвський О. Б.» (1985), «Марченко Павло Іванович – слюсар-монтажник ПУ ТЕМ» (1985), «Портрет Олександра Савенка – головного інженера ДАЕМ на ПУ АЕС» (1985) та ін., що належать колекції музею.

Цікавою є невелика серія графічних портретів суднобудівників Чорноморського суднобудівного заводу, виконана в техніці малюнка вугіллям. Ці портрети, написані у 1988 році безпосередньо на стапелях або в цехах заводу, несуть у собі свіжі враження художника. В портретах «Мунтян І. І. – бригадир електрозварювальників ОСЗ», «Кравцов П. А.  – бригадир суднозбиральників», «Валуєв Д. С – чеканник» відчувається щире тепле ставлення художника до цих людей, повага до їх важкої праці.  

Є у музейній збірці і портрет працівника міліції – «Майор міліції М. П. Ягодвінський» (1987) пензля Ряснянського. Твір вирізняється лаконічністю та виразністю образу. Михайло Ряснянський створив багато портретів людей творчих професій. Одна з таких робіт – «Музикознавець Б. Н. Красіна» (1990) – зберігається в музеї. В цьому портреті майстерно передано одухотворений стан жінки під час виступу.

Зворушливий та щирий дитячий портрет «Вождь червоношкірих. Портрет сина» (1974), написаний впевненою рукою майстра олійного живопису, люблячого батька Михайла Ряснянського.

Художник присвятив декілька живописних полотен солдатським будням воїнів-прикордонників, кожне з яких правдиво відтворює певний епізод важкої солдатської служби. Красномовні назви робіт «Служба» (1970), «У секреті» (1978), «По сліду» (1978) підкреслюють теми художніх творів, пов’язаних зі службою захисників Вітчизни.

Михайло Ряснянський – справжній майстер тематичної жанрової картини. В ній проявляється зріла висока майстерність художника у створенні багатофігурної композиції, виразність теми, яскравість індивідуальних і типових рис характерів героїв.

Серед робіт художника, що зберігаються у колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна, заслуговує на пильну увагу картина під назвою «Це ми старі?», написана митцем у 1999 році. З першого погляду відчувається особлива емоційна складова цього твору, що викликана особистими спогадами та переживаннями про війну і, в тому числі про звільнення Миколаєва, роздумами про мирне буття міста. На полотні відтворено хвилюючу сцену святкування ветеранами Дня Перемоги. Сонячного теплого дня у миколаївському парку серед дерев, вкритих білою піною весняного цвіту, танцюють ветерани. З молодечим завзяттям, радісно та піднесено кружляють пари у вальсі. Автор запитує у глядачів, у героїв картини, у самого себе: «Це ми старі?» Відповідь відома: «Не старіють душею ветерани…». Серед героїв картини художник зобразив і самого себе, як учасника цього дійства, що спостерігає за святкуванням.

Серед великої плеяди відомих українських художників не так багато талановитих педагогів. До цієї невеликої групи художників-педагогів, що створили власну школу належав і Михайло Ряснянський. Майстерність педагога, його вміння виховувати молодих живописців, підмічати і дбайливо зберігати в кожному з них найдорожче, неповторне – мистецьку індивідуальність склали значення і перспективу художньої школи майстра. «Академія №18» – так жартома називали миколаївську майстерню Ряснянського (номер майстерні дійсно був 18) його численні учні і друзі. У майстерні завжди працювали декілька учнів: хто готувався до вступу в училище, хто в інститут, а хто готував роботу на виставку. Як згадують учні майстра, іноді Михайло Ряснянський, коли заходив до майстерні говорив: «Ну как тут моя академия работает?» І «академія» дійсно працювала. Школа реалістичного живопису Ряснянського була непересічним явищем у мистецькому житті. Своїх учнів Ряснянський любив трепетно і щиро. Його світлої щедрої душі вистачало на кожного, щоб дати професійну художню пораду і життєву настанову. За майже 50 років свої педагогічної діяльності художник випестував більше 100 талановитих митців. Будучи художником реалістичної школи, Ряснянський передав своїм учням чесне правдиве ставлення до мистецтва. Упродовж кількох десятиліть склалася школа зрілих українських художників, які наслідують кращі традиції образотворчого мистецтва. Серед них – Михайлова Тетяна (Одеса); Прахова Олександра, Скаканні Юлій, Загорна Людмила, Пільгук Олеся (Київ); Братанюк Василь, Братанюк Володимир (С.-Петербург); Дмитрієв Олексій (Харків); Ряснянський Ярослав, Ряснянська Вікторія, Бандалієв Володимир, Ольга Артим (Миколаїв) та ін.

У 2003 р. народний художник України Михайло Ряснянський відійшов у вічність ... На знак глибокої любові і шани, учень Ряснянського, миколаївський художник Володимир Бандалієв у 2006 р. написав твір «Портрет Учителя», де зобразив Михайла Ряснянського з пензлем у руці на фоні щойно закінченої картини. Символічно, що передача цієї роботи 28 квітня 2010 року в дар Миколаївському обласному художньому музею ім. В. В. Верещагіна відбулася у залі №8 музею, де експонувалася виставка під назвою «Пам’ятаємо все…», присвячена Другій світовій війні. Світла пам’ять про мужню і чесну людину, художника-фронтовика, який звільняв Миколаїв від загарбників, якому долею судилося прожити тут три десятиліття, не згасає й до нині. Золотими літерами вписане ім’я Ряснянського в історію українського образотворчого мистецтва завдяки тому, що він створив сам, і завдяки тому, що справу його продовжили учні. Вони успадкували його високу живописну культуру і вимогливість до себе. Багато з них тепер уславлені майстри, декотрі самі викладають живопис, виховують нове покоління художників.

17 травня 2016 року виповнюється 90-років від дня народження Михайла Ряснянського, талановитого художника і педагога, творча спадщина якого належить духовній скарбниці людства і час не владний над цим скарбом.

Л. Одегова, завідувач

науково-методичного сектору Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна.

 

 

 

 

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив