Николаевский областной художественный музей  имени В. В. ВЕРЕЩАГИНА

 
Адрес: г.Николаев, 
ул. Большая Морская, 47
 

Телефоны:

 (0512) 37 23 67
 (0512) 37 23 53
 
E-mail: museum0@ukr.net
 
 
 
Малярські візії Єгора Толкунова
Автор: Одегова Л.І.   
05.04.2016 12:40

  Виставка з поетичною назвою «Весняний серця ритм», що відкрилася 12 березня 2016 року в  Миколаївському обласному художньому музеї ім.В. В. Верещагіна представляє більше 50  чудових полотен члена Національної спілки художників України Єгора Толкунова. Для  експонування в музеї автор відібрав кращі картини з чималого творчого доробку за період з  1980-х рр. до сьогодення.

 

 З Миколаєвом Єгора Толкунова пов’язують творчі проекти та дружні стосунки з відомими миколаївськими особистостями. Художник раніше уже презентував свої твори у Миколаєві. Перша виставка експонувалася у виставковій залі МООНСХУ під назвою «Літо Єгора». 2013 р. у галереї ЧДУ ім. Петра Могили відбулася виставка «Співіснування світів», присвячена 70-річчю художника. Ретроспективна виставка творів «Весняний серця ритм» приваблює різноманітністю художніх стилів автора і демонструє мистецькі пошуки живописця від фігуративу до абстракції.

Малярство Єгора Толкунова – одне з найцікавіших явищ у сучасному українському мистецтві. За природою художнього обдарування він – художник інтелектуаліст, глибока, рефлексуюча творча натура. Полишаючи за собою поважний, уже майже п’ятдесятилітній, шлях у мистецтві, Єгор Толкунов пройшов декілька етапів своєї творчої еволюції, переосмислення власних поглядів на зміну формальних орієнтирів. У мистецтві він прямує окремішньою, не схожою на інших дорогою, крок за кроком відкриваючи для себе все нові і нові обрії та долаючи інерцію успадкованих понять винятково ціною власної духовно-творчої роботи. Йому властиве, передусім, зацікавлення фундаментальними питаннями людського життя, проблемами зв’язку людини з макро- та мікрокосмосом її довкілля. Погляд художника вже від перших кроків у малярстві спрямувався на «вічні горизонти життя», на екзистенційні проблеми людського вибору і, врешті, на саму Людину. Директор МОХМ ім. В. В. Верещагіна Сергій Росляков на відкритті виставки справедливо сказав: «Искусство Егора Толкунова требует внимательного к себе отношения». Кожна картина Єгор Толкунова – це складна синтетична система розмаїтих інтонацій, знаків, що творять недомовлену, у вищій мірі поліфонічну реальність. Звідси – дуалізм, варіативність прочитання авторської мітології. Асоціативний простір його малярських композицій, багатошаровий і багатоплановий, вимагає для свого прочитання активної інтелектуальної співпраці з боку глядача.

Самобутній талант художника формувався під впливом української та молдавської малярських шкіл. Єгор Толкунов народився у 1943 р. в с. Петрівка Генічеського району Херсонської області. Освіту здобув у Художньому училищі ім. Рєпіна в Кишиневі, після закінчення якого навчався у московських реставраційних майстернях І. Грабаря. Потім працював реставратором у Бердянському художньому музеї. Свої перші живописні твори художник написав у 1970 р. А в 1971 р. він повернувся до рідного Херсона, де живе і плідно працює донині.

Експозиція виставки «Весняний серця ритм» побудована з урахуванням побажань автора, де головний принцип експонування – не хронологічна послідовність, а кольорова співзвучність полотен. Цікавим родзинками виставки є декілька робіт, виконаних Єгором Толкуновим у стилі абстракціонізму. Великі монументальні полотна: поліптих – «Білогрудів острів» (2014), триптихи – «Політ» (2014) та «Пробудження» (2014) відзначаються особливою красою і вишуканістю малярської мови. Кожна з чотирьох частин поліптиху «Білогрудів острів» – це окрема новела, джерелом натхнення якої стали природа і живопис. Автор впевнено почувається у царині абстрактного формотворення, тут образне мислення апелює до семантики певних знаків, форм, ритмів, площин та їх розривів.

Структура творів «Абстракція» (1996) та «Розпад Радянського Союзу» (1992) складається виключно з формальних елементів – ліній, кольорових плям, будь-яких вільних конфігурацій. Твори абстракціонізму Єгора Толкунова відчужені від форм життя: безпредметні композиції втілюють суб’єктивні враження і фантазії художника, потік його свідомості, що породжує вільні асоціації руху думки та емоційних переживань. Тонкий рисунок тієї чи іншої деталі та її характерність поєднуються з принциповою умовністю загальної композиційно-просторової побудови образу, де сплітаються в єдине ціле розмаїті часові і просторові плани.

Чи не найважливішим чинником авторської чуттєво-емоційної компоненти образного рішення теми є колір. Саме тут митець демонструє своє надзвичайно живописне чуття гармонії контрастових колірних та тональних сполучень поруч з їх тонким нюансуванням. Показовою у цьому сенсі є робота Єгора Толкунова «Золота абстракція». Художник досягає в ній – при всій характерній для нього стриманості колориту – незвичайного багатства нюансових тональних і тепло-холодних гармоній.

Єгор Толкунов уповні володіє фаховими знаннями, що дозволяє йому вирішувати культурологічні, соціальні та асоціативні теми. Вони здатні бентежити та захоплювати підвладними їм мистецькими засобами: формою, кольором, композицією. До творів, де висвітлені складні дуалістичні теми, належать декілька чудових картин митця – «Безхатченко», «Художник», «У кожної людини своя драбина у житті», «Чернець», «Пішла» та ін. У декількох роботах художника повторюється мотив дверей, що є символом вибору, надії, сподівань, успіху, домашнього тепла («Безхатченко», «Художник», «Чернець»).

У картині «Художник» (1985) Єгор Толкунов свідомо відмовився від яскравої багатоколірної палітри і віддав перевагу майже монохромному живопису чорного та сірого кольорів. Ще більшого значення набуває чорний колір в емоційній характеристиці героя твору – самотнього художника у чорному одязі, зображеного на чорному тлі стіни, який тримається рукою за напіввідкриті двері. В експозиції виставки експонується ще один твір під такою ж назвою, «Художник», створений у 2011 р., але він інший за темою та емоційним забарвленням. На картині «Художник» (2011) змальовано гамірну міську вулицю і художника, що стоїть перед мольбертом з білим заґрунтованим полотном. Швидкий та емоційний мазок яскравої палітри автора передає піднесений настрій живого моменту процесу творчості. Очевидно Єгор Толкунова асоціює себе з героєм картини – художником.

Твір «У кожної людини своя драбина у житті» (2005) має глибоке філософське наповнення, що передано на полотні скупим, але виразним чорно-білим колоритом. У кожного члена «соціуму» своя мета і свої «сходи», якими він рухається-розвивається. Одна драбина закінчується біля даху «нашого дому», інша сягає поза його межі догори. Виразний колорит, що ґрунтується на парі контрастних кольорів, зміст яких – білий (добро), чорний (зло) – передає суть художнього образу твору. На непроглядно темному тлі художник зобразив людину, що йде у суцільній темряві, тримаючи у руках світлу драбину. Тобто у людини завжди є шанс піднятися вище до світла і творити добро. Чи скористається цим людина упродовж життя? Такий філософський запит художника до глядача.

Підхід художника Єгора Толкунова до вибору формотворчих принципів у кожній із представлених робіт базується не на бажанні продемонструвати свою оригінальність, а на чіткому усвідомленні взаємозалежності теми (ідеї) та засобів вираження, серед яких форма і колір – найважливіші чинники – мають свої апробовані практикою особливості.

Принцип контрастного колориту використано живописцем і в роботі «Чернець» (2015), яку Єгор Толкунов вважає головною картиною виставки. Вона зігріта особистими непростими багаторічними батьківськими переживаннями за долю старшого сина Андрія, названого на честь друга, народного художника України Андрія Антонюка. Син, будучи талановитим художником, вибрав усамітнений шлях до Бога. Після довгих сумнівів і вагань щодо свого призначення на Землі, Андрій, врешті-решт, став ченцем Свято-Успенського Псково-Печерського монастиря. Однак мистецтво він не полишив і нині займається іконописом. Життєвий шлях Андрія Толкунова пов'язаний і з Миколаївщиною. Два роки він жив у селі Стара Богданівка, як церковний служитель.

На безмежно білому тлі полотна «Чернець» Єгор Толкунов зобразив ченця, що стоїть у глибокій задумі перед напіввідкритими чи напівзачиненими дверима. Дія відбувається у нереальних обставинах, пронизаного світлом простору, що розділений чорними графічно чіткими лініями, які окреслюють два світи. В роботі «Чернець» художник гостро і виразно говорить про те, що в житті є місце для Високого. І ми зовсім не приречені прогаяти і в житті, і в мистецтві найголовніше – те, завдяки чому є Людьми, – можливість Пошуку Сенсу, навіть знаючи, що цей шлях і буде важким. Окремою сторінкою творчої біографії Єгора Толкунова є цикл картин, створених під враженням від поїздки до Свято-Успенського Псково-Печерського монастиря. На жаль, на виставці «Весняний серця ритм» вони не представлені.

Цікаву і дещо несподівану сторінку творчості митця представляють семантично ускладнені, сповнені поліфонічних малярських рішень краєвиди Єгора Толкунова. На виставці експонується цикл закордонних пейзажів художника. Ці краєвиди дуже різноманітні за темами, композицією та колористичними рішеннями. Явну перевагу автор віддає урбаністичному пейзажу.

Поїздки до Америки та Європи справили на художника незабутнє враження. Спочатку він відвідав США. Прекрасному місту Америки, Сієтлу, присвячені дві однойменні роботи – «Америка. Сієтл». На картині «Америка. Сієтл» (1992) всі три плани композиції – рух машин, величезні хмарочоси, небо – написані монохромним світлим сіро-голубим кольором.  Інша картина митця під такою ж назвою, «Америка. Сієтл», (1995) написана багатоколірною гамою. Кожну окрему велетенську будівлю художник змальовує певним кольором: синім, червоним, сірим, коричневим. Всі разом вони створюють неповторний образ урбаністичного пейзажу кінця ХХ ст.

Більше десятка робіт Єгор Толкунов присвячує міським краєвидам Європи. Героями його полотен стали вулиці та площі міст, красу яких живописець відтворив на картинах «Маргдін. Туреччина» (2010), «Старий Лондон» (1993), «Вечірній Стамбул» (2010), «Норвезьке місто» (2003) та ін. При всій оригінальності кожної з цих робіт, можна виділити деякі спільні риси. Незважаючи на помірні розміри полотен вражає монументальність узагальнених форм, що вплинула на лаконізм стилістичної мови та виразність інших засобів образотворення. Пейзажам художника притаманний витончений колорит, побудований на вишуканому поєднанні врівноважених колірних мас, окремі плями яких, доповнюючи та підтримуючи одна одну, в гармонійній єдності будують форму.

Особливо велику кількість робіт Єгор Толкунов присвятив Італії. Своєю яскравою красою його захопила Флоренція, а найбільше Венеція. Великий міжнародний порт і казково гарне місто, Венеція, завжди притягувало до себе натовпи туристів. Багато талановитих художників з усього світу хочуть мати згадку про Венецію, відтворюючи на полотнах її прекрасні види. Єгор Толкунова представив на виставці декілька різнопланових краєвидів чарівного міста на воді – «Венеціанський пейзаж», «Венеціанські зорі», «Ранок у Венеції» (2009), «Венеціанський пейзаж», «Червона гондола» (2008), «Спогади про Венецію» (2014).

В експозиції виставки виділяється невеличка за розміром робота художника «Натюрморт» (2010). Цей твір презентує Єгора Толкунова як художника-реаліста, що бездоганно володіє академічною школою живопису. Невибагливий набір речей натюрморту – кошик, фрукти, горіхи – відтворено природною колірною гамою з ретельним показом фактури та об’ємності предметів. В ранній та зрілий період творчості Єгор Толкунов працював переважно у реалістичному дусі. Він писав багато замовних портретів передовиків праці радянського часу. Художник не відрікається від своєї причетності до стилю соцреалізму, який він свого часу сповідував. І тим більше заслуговує на повагу те, що на схилі літ художник вдається до пошуку нових шляхів у мистецтві. Він багато експериментує з кольором та формою. Його мета – передати на полотнах спонтанний стан свого внутрішнього світу та його підсвідомості виключно під впливом власного психічного та емоційного станів. Зважаючи на це, стає зрозумілішою оригінальна художня трактовка його портретних образів.

Портрет – провідний жанр живопису Є. Толкунова. На виставці експонується більше десятка його оригінальних портретів: Зі слів автора, він дуже любить писати жіночі портрети, бо вважає жінку найпрекраснішим творінням Бога. Захоплення її красою спонукає автора до передачі жіночої краси у різних її проявах. Декілька творів автора виконані у стилі «ню»: «Рита» (2012), «Тривога» (2012), «Оголена» (2010), «Веселий настрій» (2014), «Жіночий портрет» (2013).   У цих чудових роботах митець показує себе не тільки знавцем анатомії людського тіла, а й намагається передати емоційний стан героїнь. Як то у портреті під назвою «Тривога». На полотні зображена оголена жінка, яка однією рукою, ніби захищаючись, прикриває груди. Поєднання в колориті твору червоної, сірої та чорної фарб передає напруження та тривогу героїні. Риси обличчя жінки не виписані детально, це вносить додатковий емоційний акцент образу, де важлива не портретна подібність, а передача психологічно-емоційного стану героїні. Напруженими насиченими кольорами, що домінують над формою, художник створює яскраві психологічні жіночі образи і в роботах «Портрет з яблуком» (1997) та «Портрет дівчини» (2005).

Більш реалістичною трактовкою образу та побутовістю зображення вирізняється твір «Рита», де оголена жінка зображена на фоні інтер’єру кімнати з реалістичними побутовими деталями: ліжко, килим, столик, фрукти у вазі та ін. Додає особливого грайливого настрою роботі, образ чорний кота, що граційно вигнувшись, виглядає із-за спини пишнотілої русявої красуні.

Портрети Єгора Толкунова, маючи міцне реалістичне підґрунтя, сповнені індивідуальної малярської мови автора. У деяких з них реалістична складова виступає вагомо («Лісовий» (2009), «Ольга» (2012)). Чоловічий портрет під назвою «Лісовий» приковує до себе увагу багатьох глядачів своєю оригінальною трактовкою. На голові чоловіка несподіваний елемент – вінок з голого темного гілля з двома світлими пташками. У реалістично виписаних рисах обличчя, чітко вгадується портретна схожість з відомим кінорежисером і талановитим художником Параджановим. Колірній гамі цього портрету притаманна надзвичайно тонка гармонія тональних відносин, в основі якої лежить об’ємно-пластичне трактування форми за допомогою світлотіньового моделювання.

Для живописця Єгора Толкунова колорит – це і ставлення до світу, і стан душі, і бачення художнього образу. Концентрація художника на найголовнішому в образі людини іноді обумовлює звернення автора до аскетичної колірної гами, як наприклад, в роботах «Портрет викладача» (2009) та «Портрет студентки» (2003).

Безперечно, херсонський митець має свій індивідуальний стиль, власну манеру, що виокремлюють його художню самобутність навіть на фоні потужного сучасного українського осередку образотворчості. Твори художника позначені характерною, виразно виявленою визначеністю почуттєвого начала. Можна вважати, що малярство Єгора Толкунова самобутньо у мистецький спосіб унаочнює власне творчий процес: у його «редакції» – це сплетіння та напружений взаємозв'язок невимовного із чуттєво-проникливим.  Картини художника здатні бентежити та захоплювати підвладними їм мистецькими засобами: формою, кольором, композицією. Виставка «Весняний серця ритм» демонструє вагомий та якісний творчий доробок члена НСХУ Єгора Толкунова. Твори живописця здатні принести естетичну насолоду і розбудити думки та почуття глядачів, вони потребують певного зосередження і налаштування на творчий ритм автора, на його бачення прекрасного, на його «візії» тобто «ідеї, логічні конструкції образу бажаного майбутнього».

 

Лідія Одегова,

завідувач науково-методичного сектору

МОХМ ім. В. В. Верещагіна.

 
 
 
Сайт создан в студии Мотив