У першому залі експонуються твори іконопису XVII-XІX століть. Представлені іконописні твори виконані художниками, починаючи з XVII століття, коли у мистецтві проявляються тенденції реалізму та вільне трактування релігіозних сюжетів.
Широке розповсюдження в іконописі придбали образи Богоматері і немовляти Христа. Але в кожному з представлених в залі творів ("Богоматір Володимирська", "Богоматір Одигітрія Смоленська", "Богоматір Володимирська" - XVII ст.) художник в першу чергу намагається передати вічне почуття материнській любові - ніжної і самовідданої.
Ікона "Митрополити Петро, Олексій і мученик Іоанн" (XVII ст.) відрізняється підкресленою монументальністю, величчю і спокоєм поз, суворим виразом ликів святих. Симетрична композиція, простий, але сильний ритм зображення додають твору більше виразності.
У залі експонуються дві ікони з поширеної в живописі XVII – початку XVIII століть композиції так званого "деісусного чину" (від грецького “deісiс” - молити): "Богоматір", "Іоанн Предтеча", в образах яких простежуються людські переживання. Подальший розвиток цієї композиції бачимо в багатофігурній іконі "Деісус".
У експозиції є ікони так званого "святкового" чину, такі, як "Богоявлення", "Вхід до Єрусалиму", той, що "Вознесіння Господнє", "Воскресіння Христове", "Зішесття в пекло". Тут в біблійні сюжети і образи святих майстри зуміли внести картини з життя, відобразити внутрішній стан особистості.
Яскравою особливістю українського і російського мистецтва XVII – засади XVIII століття була поява портрета ("парсуни"), який ще зберігає іконописну манеру зображення. Але, наприклад, в "Портреті Богдана Хмельницького" крізь неї вже можна простежити індивідуальні риси національного героя. Теж можна сказати і про портрет Наталії Розумовської - матері Олексія і Кирила Розумовських.
