Склярова Олександра

Лялька-катанка «Україночка»

В Миколаївському обласному художньому музеї ім. В.В. Верещагіна серед творів декоративно-прикладного мистецтва зберігаються авторські ляльки-мотанки. Миколаївська майстриня Олександра Ігорівна Склярова подарувала музею одну із своїх ляльок, яку назвала «Україночка».

Ляльки-мотанки - цікавий пласт традиційного українського народного мистецтва. Ще в далекому минулому наші предки створювали фігурки - зображення людини - для своїх сакральних обрядів. Багато традицій відійшли в небуття, але зараз на хвилі відродження національних звичаїв зростає інтерес і до ляльки-мотанки. Багато людей цікавляться історію розвитку цих ляльок, самі починають їх виготовляти і часто стають майстрами-професіоналами.

Александра Склярова народилася в 1951 році. Зараз на пенсії. Майстриня згадує, що першими, хто намагався викликати у неї любов до творчості, були мама і бабуся, але в дитинстві в неї були зовсім інші інтереси. Вона закінчила у 1973 році Миколаївський суднобудівельний технікум за фахом суднові машини і механізми. А у 1994 році при обласному осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України були організовані курси народної вишивки, які Склярова закінчила.
У 2009 році майстриня стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вишивка домінувала в її творчості. Трохи пізніше захопилася народною лялькою. Майстриню в саморобній ляльці захоплює її різноманіття. Адже її можна зробити з будь-якого підручного матеріалу: ниток, тканини, трави, кукурудзяного листу, тощо. Лялька-мотанка сьогодні виконує різні функції: ігрову, сувенірну, ритуальну.
Мотанки стали невід’ємною частиною нашої культури, автентичним символом України.

Зараз узагальнюючою назвою для більшості видів народних ляльок з різних матеріалів стало словосполучення "лялька-мотанка". Олександра Склярова вказує на те, що ляльку-катанку скатували з тканини, мотали з ниток - мотанку.

Ляльку-катанку «Україночка», що знаходиться у фондах музею, майстриня створила і передала до музею у 2013 році. Автор не вважає, що її можна назвати народною. Вона об'єднала в собі минуле і сучасне. Голова ляльки, як у традиційних ляльок з тканини. На обличчі виконаний з ниток сакральний хрест, який у народному декоративно-прикладному мистецтві символізує сонце. Руде волосся заплетене в товсту косу, над чолом – пишний дівочий вінок. Одяг – стилізація українського народного костюма: корсетка, фартух, довга лляна сорочка, намисто. У ньому використано ручне переборне ткацтво Заслуженого майстра народного мистецтва України Н.В. Дудник. Полотно сорочки прикрашає типових український орнамент, що складається з ромбів та перехрещених похилих ліній. Витканий одночасно з тканиною візерунок нагадує сучасному глядачеві рахункову вишивку гладдю. Фартушок зроблений з картатої тканини зі смугою рослинного узору. Ці ж смуги повторюються і на корсетці. Такі елементи орнаменту символізують плодоріддя. Ці знаки призначені захищати власницю ляльки та її господарство. Вся лялька зроблена з натуральних тканин та матеріалів.

Роботи Олександри Ігорівни Склярової зберігаються не тільки в Миколаївському обласному художньому музеї ім. В.В. Верещагіна, а і в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї, в Національній спілці майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ) в Києві, Канаді, США, Німеччині.

#музейна_скарбниця